Заплутана історія

7

Фелікс пішов додому і зробив точно все, як сказав Хьонджін..Окрім одного. Він не може заспокоїтись. Зараз майже північ. Таке відчуття, що він не один. За вікном чуються кроки.
Вже північ..
Чується виття. Хтось починає стукати у вікна. Раптом стук припиняється. Але чується новий звук - якісь стогони, ричання, ще якісь звуки. Так було пів ночі аж до п'ятої ранку.
Фелікс перечитав кілька разів Біблію, згадав всі молитви, які знав. Як же йому було страшно. Це найгірша і найстрашніша ніч у його житті. Але це ще квіточки. Могло б статися неминуче. Його могли б вкусити або просто з'їсти. Він живий і це добре.
За цілу ніч він і ока не стулив. Вже десята ранку, а він лише заснув. Та й проспав не дуже довго. Лише до години дня.

Його розбудив стукіт. Фелікс не хотів відчиняти, адже боявся хто ж там. Все ж він відчинив.
На порозі стояв переляканий чи стривожений Джо.
-Який я радий тебе бачити, - чоловік обійняв Лі.
-Що таке?
-В тебе тут таке вночі творилося. Може, два десятка вовків, а, може, більше. Вони рвалися до тебе в дім, але їх хтось постійно зупиняв.
-Хто?
-Не знаю.
-А як ви бачили? - запитав хлопець.
-Посеред ночі здійнявся такий ґвалт. На мого сусіда напали. Я з рушницею врятував його. Потім я згадав про тебе. Я дійшов лише до будинку Хьонджіна і там вже було видно. Невже ти нічого не чув і не бачив?
-Я чув. Я всю ніч через це не спав. А до вікон я не підходив.
-Ти й добре. Краще ти того не бачив би. То жах. Дитино, не залишайся тут. Їдь поки не пізно!
-В мене завтра виліт. Раніше ніяк, - сказав Лі.
-Удачі! Ти ще такий молодий. Жаль тебе.

Фелікс пішов до Хьонджіна.
Як завжди у нього відчинено.
-Ти вдома?
Лі знайшов Хвана на старому знайомому місці.
-Радий тебе бачити, - Хьонджін стояв спиною до Фелікса. Він роздивлявся якусь фотографію.
-Звідки ти знав, що на мене нападуть?
-Ти новенький. У цьому районі новачкам не везе.
-Це було перевертні?
-А звідки ти про них знаєш? Джо розказав?
Фелікс не встиг відповісти "Так", як Хьонджін його вже перебив:
-Ти не вір йому. Він вже старий. Понавидумував собі щось.
-Але не було видно, що він брехав.
-А ти сам бачив перевертня?
-Ні.
-Коли сам побачиш, тоді й можеш вірити йому.
-Але ж ти мені заборонив дивитись у вікно.
-Повір, не варто було б. Краще не бачити того чого тобі не варто знати, - Хван повернувся обличчям до Фелікса. Виглядав він звичайно, але його губи набули червоного, наче кров, кольору.
Хьонджін трохи блище підійшов до Фелікса.
-Коли їдеш?
-Я ще не знайшов поку..
-Я за будинком пригляну, - перебив Лі Хван.
-Якщо тут немає ніякої загрози, ніякий перевертнів і вампірів, тоді чому ти хочеш мене здихатись?
Хьонджінові губи розпливлись в повільній усмішці.
-Ця твоя цікавість тебе нікуди не заведе, - він перевів погляд на камін і потім знову на Лі.
Фелікс не розумів цю усмішку Хьонджіна.
Усмішка по троху згасала. Погляд Хвана став серйознішим. Він подивився на Фелікса і прикусив нижню губу. Ступив крок, ще один і..і вдарив себе по щоці.
-Хьонджін, зупинись, - сказав він сам до себе.
От такої дивини Фелікс ще не бачив.
-Що? Що з тобою?
-Я неадекватний. Прошу вийти з мого будинку.
"Що? Та, що з тобою таке? Ти взагалі нормальний?" - подумав Лі.
Фелікс вийшов.