Заплутана історія

22

-Хьонджін, я пр..
-Фелікс!
Лі замовк.
-Вибач, - сказав Хьонджін. - Просто нічого в мене не питай. Окей?
-Окей.
Хьонджін встав з крісла і підійшов до Фелікса.
"Невже знову?" - злякався Лі.
-Ти в нормі?
-Не переживай..ти відчуєш, коли я буду не в собі..
-А що ти можеш мені зробити, крім того, що зґвалтувати?
Хьонджін просто хитро всміхнувся і через хвилину мовив:
-Все набагато серйозніше.
-Не раз, а два?
-Чого так мало? Бери більше, - Хван прикусив нижню губу.
-Це вже не смішно.
-А мені смішно.
-Не підходь!
-Чому? - хлопець спеціально зробив ще один крок.
Феліксові нема куди відступати взагалі. Позаду камін у якому палають дрова.
-Мені нема куди відходити, тому..- Лі ступив крок на зустріч Хьонджінові.
Ще один. Хван ступив крок. Між ними більше нема жодного кроку, лише сантиметри.
-Післязавтра дощ припиниться, - Хьонджін сказав зовсім не те, що хотів сказати.
-Добре... Я піду, не хочу тебе мучити.
-Я тримаюсь.
-Терпіти теж погано.
Хьонджін схопив Фелікса за руку. Лі глянув на нього і чекав пояснення цієї дії або хоч яке інше слово. Хван просто тримав Фелікса за руку і мовчав. Через хвилину він відпустив руку хлопця.
-Йди, - сумно видихнув Хван.

Фелікс вийшов. Біля воріт Хьонджіна його зустрів капітан Джонсон.
-Він вдома?
-Так, - схвильовано відповів хлопець.
Джонсон пішов через подвір'я до будинку Хвана і постукав. Хьонджін йому відчинив.
-Можна зайти?
Хьонджін впустив чоловіка в будинок.
-І в чому Ви мене підозрюєте? - Хьонджін сів на своє крісло і закинув ногу на ногу.
-Я перевіряю.
-Щось дуже часто Ви перевіряєте мене. Ви слідкуєте за мною. Я знаю це, неодноразово помічав Вас.
-А Ви спостережливий. Хто ви за фахом? Лікар? Біолог? - серйозно і  запитав Джонсон.
-?
-Куди діваєте кров викачану з трупів?
-?..Я? Це якась помилка, - Хьонджін був абсолютно спокійним. - Як я можу вбивати? Так ще й викачувати кров.
-У світі не мало маніяків.
-Я не один з них.
-Я ж докопаюсь до правди.
-Копайте! Я почекаю.
Джонсон вийшов. Хьонджін провів його хижим поглядом до дверей.

"Треба його зловити поки не пізно. Він мене розкусить", - його погляд впав на камін.

Через кілька хвилин до нього влетів Фелікс.
-Все добре, Фелікс. Він просто хоче мене вибісити, він побачить, що йому не вдається і здасться.
-Ти впевнений?
-Так. Я чистий.
-Я радий.

Фелікс йде темною вулицею. Ніч. Тут він бачить двох людей. Один підняв іншого за комір і вкусив. Через кілька хвилин він кинув труп. Той хлопець повернувс. Фелікс впізнав у ньому Хьонджіна. Хван помітив хлопця і різко побіг до нього. Схопивши  Фелікса за куртку, Хьонджін оголив його шию і вкусив.

Фелікс відчув це крізь сон. Він сжимав ковдру з своїх руках і не міг прокинутись. Коли Лі прокинувся одразу схопився до дзеркала. На його шиї були ледь видимі сліди.
-Що це таке?
Цей сон теж був дуже реалістичним. Навіть ще більше ніж той.
Через секунду слід зник.
Фелікс подумав, що йому просто примарилойсь. Насправді так і було.
Він довго думав чому сниться саме Хьонджін і чому він його постійно кусає. Ці думки не давали йому спокою.
Невже це якесь попередження? Але щотзнову не так з Хьонджіном?
Ці сни сняться йому не даремно. Їх начаклував чаклун, який служить Венеесі. Вона хоче, щоб Фелікс перестав спілкуватися з Хьонджіном. І тоді він буде її.

Вечір наступного дня

Падає маленткий ледь помітний дощ.
Фелікс повертався з міста. Чого ж він постійно вночі додому йде?
Він почув якийсь крик. Лі пішов до на звук. У одному темному провулку.
-Я так і знав, що ти причетний, - це голос Джонсона.
Інший підняв його за комір і вкусив. Джонсон голосно крикнув.
Фелікс прикрив рот рукою, щоб не закричати самому.