Заплутана історія

5

-А тепер йди, - сказав Хьонджін.
-Чому ти мене відганяєш? Ми ж наче здружились. Чи ні?
-Фелікс, ти всеодно поїдеш. Ми просто сусіди, не більше.
-Тоді чому ти так за мене переймаєшся?
-Не знаю. Я просто хочу, щоб ти поїхав звідси живий.
-Від чого ти мене захищаєш? - хотів витягнути відповідь Лі.
-Від Венесси в першу чергу.
-Пф.. А чому тоді ти хочеш мене здихатися?
-Бо ти заважаєш навіть задуматись нормально. Ти збиваєш з толку мене. Я не можу спокійно дихати поки ти тут..Так, ти нічого не розумієш, але й не треба.
Фелікс на мить подумав, що він подобається Хьонджінові, але одразу відкинув цю версію одразу, бо подумав, що Едіт може бути його дівчиною, хоч це й навряд.
Вони трохи довго простояли так.
Фелікс думав про це місце від якого Хьонджін хоче його вберегти.
-Добре, я послухаю тебе. І скоро поїду звідси.
-Не ображайся на мене. Я не бажаю тобі зла, справді. Просто ти ще нічого не розумієш, - тон і голос Хьонджіна трохи пом'якшав і став ніжнішим. -.. І я не хочу, щоб ти розумів. За цю правду твій дядько поплатився життям.
-Хіба він не просто помер?
-Ні, його вбили. Поліція нічого не знайшла і не знайде. Його вбили не люди.
Очі Хьонджіна були сповнені якогось тихого смутку і переживання. Це було добре таки помітно. Він пустив руку Фелікса і мовчки зайшов на своє подвір'я.

Фелікс нічого не зрозумів. Ця різка зміна настрою Хьонджіна його не те, що лякає, просто йому доводиться бачити таке вперше.
Він пішов додому, ліг на ліжко й подивився у вікно, що вело на подвір'я до Хьонджіна. Там він, як завжди, нічого не побачив.
Хлопець вирішив шукати квиток назад в Австралію. Він замовив місце в інтернеті. Найближчий рейс туди буде через два дні. Але ж покупця будинку він не знайшов і за два дні продати комусь будинок нереально. Що поробиш? Може він приїде сюди ще колись.... Але йому не хочеться звідси їхати. Це гарне місце, гарне місто. А ще.. йому сподобалась Едіт. Трошки. Але ще не зрозуміло чим. Може просто, як людина. Вони взагалі не знайомі, тому Фелікс не робив ніяких висновків. І до того ж, він хотів пізнати цю дивну вулицю і щонайголовніше Хьонджіна.

*стук у двері*
-Добрий день, Фелікс, - сказав сусід Джо.
-Добрий.
-Можеш допомогти мені?
-Звичайно. Що сталось?
-Мені треба допомогти дах полагодити. Я вже старий, не можу вилізти нагору.
-Мг. Пішли, - хлопець зачинив двері й пішов на поміч.
Фелікс провів там десь три години. Дірка була дуже великою.
-Все, - Лі зліз з драбини. - Вам ще з чимось допомогти?
-Якщо хочеш, я вже не залишуся в боргу.
-Що робити?
-Допоможеш паркан пофарбувати?
-Мг.
Вони взялись до роботи.
Десь за будинком почулось дике виття.
-А тут вовки водяться?
-Ні. Але є дещо гірше.
-Що ви маєте на увазі?
-Десь років п'ять тому, я вночі пішов на полювання. Я побачив дуже великого вовка. Він дуже відрізнявся від простого.. Я вистрілив в нього, здається, двічі і попав. Вовк вийшов на місяць і..і став людиною. Я не вірив власним очам, я старався якось подомогти, але рана була смертельна. Я попав йому майже в серце... Відтоді це виття з'явилось тут. Це я прикликав перевертнів сюди... Проте зайти вони сюди не можуть. Їх, ніби, щось не пускає. Я не знаю, що саме. Це дуже дивно. Може я марю, але вони би мене інакше вже давно вбили б.