Заплутана історія

2

Фелікс подумав, що Хван Сем і Хван Хьонджін може бути однією людиною або принаймні родичами. Тому він взяв той конверт, зібрався зі силами і знову пішов до того дому. Двері знову ж таки були відчиненими.
-Агов. Це знову я, - несміливо сказав хлопець.
Недочикавшись відповіді, Фелікс пішов сходами на гору. В одній кімнаті він знайшов того хлопця. Він сидів спиною до дверей.
-І чого ти прийшов?
-Ти Сем?
-Мене так називав твій дядько.
-Тоді цей лист тобі, - Фелікс підійшов і віддав Хьонджінові лист.
Хван розірвав його і прочитав. Фелікс стояв осторонь від хлопця.
-Сучка! Я її вб'ю.
Фелікс злякався цих слів, бо Хьонджін говорив з такою люттю й іскрою вогню в очах.
Його гарячий, сповнений ненависті, погляд впав на Фелікса.
-Ти можеш йти, - трохи ніжнішим голосом сказав хлопець.
Фелікс з радістю пішов. Хьонджін не виходив за ним і годину після того теж. Фелікс чекав і дивився на дорогу куди піде Хван. Хоч він боявся, але цікавість його переповнила. Він так і нічого не дочекався.

Хьонджін вийшов пізно ввечері. Він попрямував до Венесси.
-Які люди! Я рада тебе бачити. Чого прийшов?
-Чого? До мене дійшла інформація, що ти незаконно, порушуючи договір, переманюєш людей і вовків на свій бік.
-Мг. І що?
-Нащо? Чого ти цим хочеш добитися?
-Ти прекрасно знаєш, - відповіла Вені.
-Це занадто! Ти не зможеш їх всіх вічно стримувати..Одного дня ти захопишся славою і забудеш про чари, тоді вся твоя зграя сама тебе розірве.. Ти не надто сильна, щоб перемогти когось.
-Можливо. Але я хитріша і розумніша. У тебе нема союзників. Тепер нема і Віла.
-То це ти його вбила! - ще більше розізлився Хьонджін. Він вже готовий накинутись на Венессу, але прекрасно розумієте, що її охоронці розправляться  з ним на раз два.
-Я востаннє тебе попереджаю. Зупинись, бо буде пізно! - Хьонджін розвернувся і пішов з того дурного місця.

Хьонджін майже дійшов до його вулиці.
-Я чув, що ти не радий плану моєї сестри. Я можу допомогти тобі її подолати, - вийшов із темряви Реджинальд.
-Ні, дякую. Мені не потрібна твоя допомога.
-Ой, та чого ти!? Я ж нічого взамін не прошу. Будьмо союзниками.
-Ти з нею однієї крові. Я з такими не хочу мати справи, - Хван далі пішов.

Коли він прийшов додому, то сів на крісло біля каміну, закинувши голову на спинку крісла. Його приваблював дивний, солодкий і привабливий запах.
-Зберись! - Хьонджін вдарив себе по щоці.
Він чітко знав від кого так пахне, але старався тримати себе в руках.

Наступного дня Фелікс пішов у місто, щоб оглянутись там. Потім через кілька годин повернувся додому. Коли він проходив біля Хьонджінового будинку, то побачив, що туди зайшла якась дівчина. Він довго виглядав поки вона звідти вийде і от нарешті вона вийшла. Дівчина була дуже гарною, теж, напевно, кореянка, на зріст вона справді висока, але ще мала, може їй навіть вісімнадцяти нема. Хьонджін провів цю дівчину до самих воріт. Він усміхнено дивився їй в слід, доки не побачив зацікавленого погляду Фелікса.
Хьонджін подивився на Фелікса і швидко зайшов на своє подвір'я. Але ж ворота ніхто не зачинив. Фелікс пішов за ним, щоб дізнатися чому ж він так не подобається йому.
-Хьонджін, - зайшовши, сказав Фелікс.
-Чого ти прийшов?
-Я хочу подружитися, а ти мене постійно уникаєш.
-Річ не в тобі. Я просто не звик до людей, - Хван навіть не підходив до Фелікса.
-То треба просто поблище познайомитись, звикнути один до одного.
-Добре. Побачимо, що з цього вийде. Сідай! Розповідай про себе!