Заплутана історія

8

Хьонджін став біля вікна, щоб впевнитись, що Фелікс точно пішов.
-Та, що таке? - він знову вдарив себе по щоці. - Стільки років стриманості і тут Фелікс не знати звідки взявся...От би він чим швидше поїхав.

Фелікс вже зібрав речі. Тепер йому дуже хотілось втекти звідси. Подалі від цього всього. Він на останок пішов до Джо, щоб сказати, що він їде.
Фелікс хотів персонально сказати це й Хьонджінові.
-Я завтра їду.
-Нарешті, - але в голосі Хьонджіна не було радості, навіть ніякого смутку, а суцільний спокій.
-Ти тепер радий?
-Не знаю. Але тобі так буде спокійніше.
-Так. Я, можливо, забуту про це все. Але не про тебе. Я досі тебе не розгадав. Це вперше.
-Знай, що я не дуже хороша людина.
-Якщо ти сам про себе так говориш, то не дивуйся з чуток про тебе, - сказав Фелікс.
-А ти б менше з Джо водився. Може вижевеш, а то ти, я так бачу, нариваєшся. Один день з ним провів і таким розумним став? - хлопець повернувся обличчям до Лі. Риси його обличчя не виказували якоїсь злості, що явно прозвучала в словах. Він навіть усміхнувся. - Але я не хочу так закінчувати, тому..прийми мої вибачення, якщо я тебе образив.
Знову ця зміна настрою і тону. Але коли Хьонджін веде себе спокійно і на душі Фелікс спокійно.
-Ну тоді..бувай?
-Бувай. Може ще побачимось, до завтра ще цілий день.

Фелікс вийшов на вулицю. Він подивився в напрямку свого будинку. Там хтось стояв.
"Невже знову?" - злякався Лі.
Але з-за дерев вийшла Венесса. Хлопець заспокоївся.
-А чого ти тут?
-А я просто трохи заблукала. Там за твоїм домом дуже багато дерев, які ведуть майже до дороги на перехресті, - відповіла дівчина і підійшла до Фелікса.-Ти якийсь ніякий. Щось сталось?
-Та то мої проблеми. Я, до речі, вже їду.
-Вже? Чому?
-Є на це причини, - відповів хлопець.
"Хьонджін, сука. Це точно він", - подумала Вені.
-Я вам не заважаю? - не знати звідки взявся Хьонджін.
Венесса подивилась на нього трохи зляканими очима. Зараз з нею нема її прислуг, вона сама. За Хьонджіна вона аж ніяк не сильніша. Але її тіщило те, що зараз день і Хван її не зачепить.
-Фелікс, зайди, будь ласка, в свій дім, - сказав Хьонджін.
Фелікс зрозумів, що зараз краще його послухати. Він так і зробив. Але його цікавило те, що там відбудеться.

-Це через тебе він їде? - запитала дівчина.
-Через вас. Ви його ледь не до смерті налякали.
-Але ж ти його всеодно захистив.
-А де ти була? Я тебе не бачив.
-Я не дурна. Це тобі не мультфільм, я не розповім.
-Я й так знаю. Ти варила зілля, щоб стати сильнішою. Але результат сама бачиш. У тебе нема на це сили, а ще ти не чистокровна, - сказав Хван.
-Ніби ти у нас чистокровний! Відьмак!
-Я хоч в цьому розбираюсь.
-Розбирайся в чому хочеш, але Фелікс буде моїм. Ти думаєш я його не знайду? Звідки він там? Не важливо. Його запах не згасне, лише послабиться. І тоді тебе не буде поруч і він стане одним з нас, звісно якщо не буде пручатися, а якщо буде, то ми його з..
Хьонджін схопив Венессу за горло і підняв над землею. Вона хотіла вирватись.
-Не смій!
Хван стискав горло Венесси. Ще секунду і вона задихнеться, але тут десь взявся Фелікс. Він старався врятувати Венессу.
Йому це вдалося.