Заплутана історія

6

Феліксові стало не по собі від цієї містичної історії.
-Ти можеш думати, що я божевільний, але..я знаю, що говорю, - спокійно сказав чоловік.
-Знаєте, а я Вам вірю. Мені дядько щось таке розповідав, коли я був малим.
-Віл сам був чудаком. Він марив якоюсь містикою, водився з Хьонджіном.
-А, що не так з Хьонджіном?
-Я бачив ти з ним трохи спілкувався. Так?
Фелікс кивнув.
-Нічого такого не помітив? В його поведінці, словах. М?
-Ну, він трохи дивний. Але я не думаю, що він чудак. Він просто не любить людей.
-Нікого крім Едіт.
-А Ви щось знаєте про неї? - запитав Фелікс.
-Трохи. Вона не з цього району..Вона сирітка, також відлюдниця, вчиться в десятому класі, ні з ким не дружить, бо її постійно ображають..ображали, доки два роки тому вона не подружилася з Хьонджіном. Він на неї трохи вплинув. Вона змінилась в кращу сторону.
-А Ви кажете, що майже нічого не знаєте про неї.
Чоловік всміхнувся.
-Роки спостереження. Я ж на старості немаю чим зайнятися.

Вони дійшли до клумби. Паркан прикривали гарненькі троянди. Фелікс трохи поранився, виступила кров.
-Чекай, я зараз принесу аптечку.
-Та все добре. Не треба. Це ж маленька царапинка.
-Ага. Я зараз тобі дещо розкажу, - Джо пішов в будинок і повернувся з аптечкою. Він обробив палець Лі.
-Так от. Одного разу я йшов пізно ввечері додому від доньки. У нас там за рогом колись був такий маленький провулок, зараз його знесли, переробили, але це не те.. Іду я, нічого не підозрюю. І бачу в тому провулку двох людей. Один тікав від іншого. Той інший дуже швидко його зловив, притис до стіни і, напевно, вкусив. Перший закричав і потім тиша..через кілька хвилин він упав. А той інший просто кудись дівся. Я встиг сховатися, але дуже боявся, що стану наступним. На наступний день я дізнався, що це наш сусід. Хтось випив його кров. І тоді я зрозумів, що то був вампір.
Від цієї історії Феліксові стало ще гірше. Перевертні і вампіри. Що може бути краще?
-Я не хотів тебе лякати, юначе. Але це правда, не мої видумки. Тому, бережи свою кров, щоб не накликати біди, - застеріг Джо.
Фелікс притих. Може тому Хьонджін хоче, щоб Фелікс поїхав звідси? Він про це думав. Але звідки Хван знає про це?

Фелікс залишився у Джо аж до вечора, бо роботи у старого було багато.
Він відчув чужий погляд на собі. Але ж нікого ніде. Джо живе трохи далі Хьонджіна, тому йому довелось трохи пройти. Після тих історій, він не хотів тут залишатися.
Лі оминув Хьонджіновий будинок і побачив по прямій у кущах очі, що дивились на нього. Піти вперед він уже не хотів. Тому по трохи відступав назад доки не врізався в кого. Хлопець повернувся, там стояв Хьонджін. Але звідки він взявся? Його ж не було на горизонті.
Хван дивився в ті великі очі.
Силует ступив крок.
-ЛИШЕ СПРОБУЙ!
Луна рознесла ці слова по всій вулиці.
Фелікс трохи злякався.
Силует відступив на крок назад.
-ЦЕ МОЯ ВУЛИЦЯ! ЯКЩО ХОЧ ХТОСЬ СТУПИТЬ СЮДИ, ГОЛОВУ ВІДІРВУ! - озирнувшись, крикнув Хьонджін.
Він ще раз хижо подивився на ті очі і вони відступили.
Хьонджін поклав свою руку на плече Фелікса, від чого він здригнувся.
-Йди додому, спробуй заспокоїтись, замкни всі вікна і двері у кожну кімнату, не виходь на вулицю, не підходь до вікон, щоб ти і кого  не почув, не відчиняй нікому дверей, навіть мені. Добре? - поведінка Хьонджіна знову змінилась. Він навіть усміхнувся Феліксові.
Фелікс кивнув.