Заплутана історія

25

Хьонджін сидів надворі на сходах і дивився на дорогу.
На його подвір'я зайшов один з посіпак Венесси.
-Що тобі тут треба?
-Я думаю, тебе зацікавить пропозиція нашого боса, - сказав перевертень.
-Не думаю.
-А ти добре подумай. На кону життя двох знайомих і дуже дорогих для тебе людей: Фелікса і Едіт. Пройди за мною і без витівок!

-Хьонджін, у мене є пропозиція.
-Реджинальд? Як це ти не здох?  - запитав Хьонджін.
-Мене сцілили.
-А де Венесса?
-Надіюсь, в Пеклі.
-І хто ж її вбив? Ти? Дати грамоту?
-Ні. Так от.. Приведи нам Фелікса!
-Він не в країні, - відповів Хван.
-Я знаю.
-Ні. Нащо він тобі? Ти такий же, як і твоя сестра?
Хьонджін ступив крок вперед.
-Ні. Я не такий жорстокий.
-Я на це не підписуюсь.
-Та ти що! - Реджинальд перевів погляд на слуг. - Введіть її!..Ти зрозумій, що я доб'юсь свого. Ти таки приведе його до мене.
-І чого б це раптом?
Слуги ввели побиту Едіт.
-Едіт!
Слухи схопили Хьонджіна.
-Не чіпай її!
-Вона сама напрошується. В неї твій характер.
Хьонджін вирвався з лап слуг і був готовий напасти на Реджинальда, але хтось швидший за нього його схопив.
-Подумай добре, ти ж любиш Едіт. Я можу зробити їй дуже боляче, - він витягнув свій срібний клинок і підставив до її горла.
Хьонджін розпізнав срібло.
Реджинальд лише торкнувся лезом клинка до шиї дівчини, але ефект вже явний. Ділянка шкіри порочніла, срібло трохи пропалило їй шкіру від чого вона болісно скрикнула.
-Пусти її! - Хьонджін вирвався і з тих рук, але його зупинили срібним ланцюгом. Цей ланцюг обхопив його шию, кожен раз стискаючи сильніше.
-Ні, Хьонджін!
Хван хотів зірвати з себе це, він старався відтягнути руками, але вони теж обпеклися. Хьонджінові вже бракує повітря і шкіри, скоро ланцюг дійде до кісток.
-Стоп!
Хьонджін впав на землю і схопив себе за шиї. Там була велика кровава рана з якої стікала темнюща, майже чорна кров.
-Ти приведеш мені Фелікса!

Хьонджін одразу вирушив до Австралії. Йому пощастило, що сьогодні був літак туди і саме зараз, так ще й був квиток і вільне місце.
Там він знайшов Фелікса за запахом.
Йому відчинила менша сестра Фелікса. Лі був у своїй кімнаті. Хьонджін постукав, Фелікс дозволив увійти.
-Фелікс, у Едіт проблеми.
-Хьонджін? Що сталось?
-Її схопили перевертні, вони вимагають..- Хьонджін затих.
Хван навіть не придумав плану. І як сказати Феліксові, що його мають виміняти на Едіт?
-Що вимагають?
-Вибач..
-Мене?
Хьонджін мовчав.
-Ти готовий виміняти мене? Ми ж друзі. Хіба з друзями так поступають? - Фелікс вже розізлився.
-Ні.
-Едіт просто мала дівчина-сирота, яка тріпає тобі нерви...Вона тобі дороща за мене? За нашу дружбу? За нас?
-Це важко пояснити.
-Тобі все важко пояснювати. Але я знаю вже найгірші факти про тебе. Чим ти мене вже здивуєш? Чим?
-Едіт - моя донька! - Хьонджін вже сам від всього втомився. - Ось чому я її дуже люблю і готовий на все заради її порятунку.
-Що? Дочка? Їй шістнадцять. Як ти міг її колись залишити?
-Я думав, вона мертва. Всі обставини на це вказували. Не знаю, як вона вижила.. Про неї я дізнався лише два роки тому. Я помітив нашу схожість у характері і зрозумів, що вона моя донька. Вона схожа на Юмі.
Тепер Фелікса точно вже нічим не здивувати.
-Будь ласка, допоможи, - Хьонджін впав на коліна. - Я не можу допустити, щоб з нею щось сталось..Я витягну тебе. Обіцяю...
-Добре.