Заплутана історія

10

Хьонджін знову усміхнувся і провів своє холодною рукою по щоці Фелікса. Тоді його руки спустились на талію хлопця, міцно її обхопивши. Фелікс спотку нічого не зрозумів і не старався вирватись з рук Хвана. Але почав пручатись, коли Хьонджін наблизився до його обличчя надто близько.
Чи він злякався, чи що то було щось інше. Але він так подивився на Хьонджіна, що словами не описати. В тому погляді було змішано кілька відчуттів.
А от Хван засміявся.
-Про, що ти подумав, збочинцю? - він знову засміявся.
-Це я збочинець? Що ти робиш? Ти при своєму розумі?
-Ти не про те подумав.
-А про, що можна подумати, коли ти таке робиш?
-Ти і я - це смішно. Так, щоо..не треба фантазувати, - усмішка не зникла з обличчя Хвана.
Така реакція Фелікса забавляла Хьонджіна. Він знову провів по щоці хлопця рукою. Як і очікував, Лі перехопив його руку. Хван знову засміявся.
-Скажи мені чесно...ти псих? - трохи обережно запитав Фелікс.
-Є трохи.
-Пусти мене...будь ласка...
Руки Хьонджіна так і залишились на талії Фелікса. Так, вони так і стояли до цього моменту. Хван пустив хлопця. Фелікс полегшено видихнув.
До нього зателефонувала мама. Ось і вихід з цієї ситуації для Фелікса. Він попрощався з Хьонджіном і пішов. Батькам він не казав, що скоро з'явиться вдома.
-Як він міг про таке подумати? - знову засміявся Хван. - Це ж треба!
Він вийшов на вулицю і побачив Фелікса вже аж біля свого дому. Швидко ж він пішов.

У будинку навпроти будинку Фелікса жив старий дід. Йому було майже дев'яносто коли він помер. Кажуть, що його дух ще й досі там ходить. Цей будинок ніхто не продав, бо там зникають люди. Для підлітків це привабливе місце. Скажете: "До чого цей дім?". Саме там помер Віл. Що він там робив ніхто не знає. Але коли знайшли його тіло, побачили великий безлад. Хьонджін зрозумів, що Віл щось ховав, а вовки все тут розгромили і нічого не знайшли. Він сам обшукав там всі куточки, але теж нічого не знайшов. Він і не знав, що йому потрібно шукати. Віл кілька днів до смерті дуже дивно себе поводив і недовіряв навіть Хьонджінові.
Хван ще раз вирішив піти в той будинок.
-Містер Спарк, я не знаю чи ви існуєте, але дайте знак, що ви є, - сказав Хьонджін.
-Хьонджін? А ти нікраплі не постарів.
-Так, є трохи..Ви не знаєте, що тут ховав Віл Лі?
-Ні. Але пошукай в його домі якусь підказку. Останні свої дні він часто сюди ходив, носив якісь книги і папери. Перед смертю він все спалив, крім одного папірця. Я точно помітив, що його не було. Що там я теж не знаю.
-Дякую.
-Синку. А ти зможеш заслати мене на той світ? - запитав привид.
-Ні, мені не вистачить сили.
-А якщо спробуєш?
-Зараз?
-Так.
-Зараз не вийде. Треба знову чекати повного місяця. Я постараюсь знайти закляття і підготувати все. Тільки почекайте кілька тижнів або місяців, - сказав Хван.

Вже вечір.
Фелікс ще в обід поїхав по справах в місто. Йому треба було ще раз  зустрітись з нотаріусом. Повертається він додому вже пішки. Ох, даремно!
Після вчорашнього ночі він боїться майже всього. І зараз він трохи напружився, але старався швидко дійти додому.
Його перестрів Реджинальд.
-Кудись поспішаєш?
Він схопив Фелікса за капюшон кофти....
Хьонджін якраз повертався від Вальдимара. Йому треба було взяти потрібні заклинання. Він побачив Реджинальда і бідного ледь живого Фелікса. Він добре "пом'яв" Фелікса.