Заплутана історія

17

-Фелікс, я хотів тебе дещо спитати. Тобі хоч вісімнадцять є?
-Якраз є.
-Як батьки могли відпустити таку дитину саму на інший континент?
-Зі мною мала летіти старша сестра, але я сказав, що сам упораюсь. Звісноо..ми довго про це сперечалися, але я таки випросився летіти сам..- відповів Лі. - ..З одного боку це погано, а з іншого добре. Я радий, що вона не бачила тут нічого.
-Як тільки ти виздоровієш, я відвезу тебе в аеропорт і відправлю звідси.... Я боюсь за тебе.. Це тільки варта до тебе приходила, я не знаю, що буде далі...

Прийшла Едіт. Хьонджін зачуяв її ще за сто метрів від свого дому. Фелікс пішов у свою кімнату. Хван переживав, щоб Едіт не внюхала Фелікса.
-Привіт, - сказала дівчина.
-Привіт.
-Це, що так пахне? Фелікс? Він тут?
Едіт спробувала кров Фелікса і тепер точно буде знати де він. Хьонджін про це забув.
-Він? Ні. Він вдома.
-Пахне тут, - дівчина вдихнула прекрасний збуджуючий аромат.
-Ти прийшла до мене? От і говори зі мною, а не нюхай де Фелікс знаходиться.
Едіт заспокоїлась, коли Хьонджін зробив їй час зі спеціальних інгредієнтів. Він хотів на годину, що вона буде в нього притупити її нюх.
-Едіт, ти нічого мені сказати не хочеш?
-Що?
-Фелікс сказав, що ви цілувались і ти його вкусила, - сказав Хьонджін.
-Аа. Так. Він так мене манив, що я не втрималась...Вибач. Але його кров така солодка. Ти б спробував.
-Головне, що він ще людина. В такому молодому віці не всі стримуються. Коли я вперше спробував кров, то не зміг стриматись, а ти молодець.
Вся в батька пішла. Він у неї ого-го. Вона ж сирота? В неї є батько. Просто вона про нього не знає.

Коли Едіт пішла, Хьонджін пішов до Фелікса.
-Тобі не буде страшно спати в своїй кімнаті? Я просто можу запропонувати помінятися кімнатами. У мене, наче, тихіше.
-Не знаю. Може я просто не буду дивитись у вікно. Може, цієї ночі буде тихо...

За допомогою чарів Хьонджіна спина Фелікса відновилась за два тижні. Він повністю зцілився.
Фелікс збирається вже додому, Хьонджін йому в цьому допомагає.
-Я лечу завтра. П'ять хвилин тому рейс пересли, - сказав Фелікс.
Ні з того ні з сього на дворі зібралися великі, темні хмари. Пішов сильний дощ. Хто зна скільки він буде ще йти. Передають, що перестане завтра, але Хьонджін не вірить в це. Синоптики тільки у фільмах дають точну інформацію по погоді, а в житті це трапляється не дуже часто.
-Залишишся зі мною в останній день?- запитав Фелікс.
-А може й тиждень..Не знаю...
-Не кажи, що ти чимось зайнятий. У тебе й роботи коло дому нема.
-Ні, я не зайнятий, просто..
-Я тобі вже набрид?
-Ні...Нічого не питай. Добре? - Хьонджін перевів погляд з підлоги на Фелікса.
-Чому? Ой. Добре.

                               19:51

Дощ на вулиці ще більше усилився. Почало гриміти і блискати. Ще здійнявся вітер.
Хьонджін з Феліксом сиділи на ліжку і про щось розмовляли. Хван здебільшого слухав, а Лі розповідав історії. Одного разу погляд Хьонджіна трохи затримався на Феліксові, він навіть не кліпав.
-Хьонджін, щось сталось?
-А, ні. Я щось задумався.
Так, задумався. "Яка Фелікса кров на смак?".  Без своїх запасів крові Хван тримається вже з останніх сил.
-Фелікс, може я піду? - через кілька хвилин запитав. - Мені трохи не по собі з тобою.
-Ти про що?
-Все добре. Я повернусь..можливо.
-Нуу добре.
Хьонджін швидко вийшов з будинку.
Фелікс не дуже брав до уваги слова Хьонджіна, бо вони майже всі були дивними. Скоро він заснув.