Заплутана історія

18

Фелікс прокинувся від дивного відчуття(і таке буває). Розплющивши очі, він побачив над собою Хьонджіна.
-Хьонджін, що ти т..
-Чшш..- Хьонджін приклав свого пальця до губ Фелікса. Потім однією рукою почав розстібнювати ґудзики на сорочці Лі.
-Хьонджін, зупинись..
Хван оголив одну сторону плеча Фелікса. І потягнувся вкусити хлопця. Встромивши ікла, він почав смоктати кров..

Фелікс різко підскочив з місця і доторкнувся до своєї шиї.
-То був сон. Фух..
-Що тобі снилось? - почувся знайомий голос.
-Хьонджін? А ти як тут? А чого тут?
-Я ж казав, що прийду... То, що тобі снилось, - Хван сів біля Фелікса. - Ти прям зрадів, що то бу сон.
-Тааа. Забудь. Це просто звичайний сон. 
Якийсь дивний сон. Такого Феліксові ще не снилось. Це навіть не назвеш плодом уяви. Він справді ніби відчув як гострі ікла прокушують його шкіру. 
-Тобі жарко? - запитав Хьонджін.
-Ні.
Хван застібнув чотири ґудзики на сорочці Фелікса. Рівно стільки він і розстібнув у снові.
Фелікс подивився на Хьонджіна переляканими очима.
-Що? Все добре? Фелікс, що сталось? - Хван легенько бив його по щоці.
-Та.. ні.чого.

"Це просто сон", - заспокоював себе Фелікс. Скільки Лі не чув і не бачив, але просто повірити в якийсь там сон він точно не міг.
"Що ж йому наснилось?", - думав-гадав Хван.

-Ти лягаєш спати? - запитав Хьонджін.
-Не знаю. Я трохи виспався.
Фелікс подивився на годинник. Там показало 20:20. Він спав менше ніж двадцять хвилин. 
-Я думав зараз десь десята. І що робити?
-Давай зіграємо в шахи.
-Я не вмію.
-Я тебе навчу...у мене був хороший вчитель - твій дядько, - він дістав з-під ліжка доску і шахмати. Віл завжди тримав це все саме там. В такі дощові вечори вони грали разом або сиділи в Хьонджіна на кріслах, дивились на танцюючий вогонь і розмовляли про все на світі.
Хьонджін показав все і розказав що до чого. Вони почали практикувати. Хван казав як правильно ходити і як бити. Фелікс по трохи вчився. Йому було цікаво спостерігати і грати. Під час гри він почав кусати свої губи. Він зазвичай так робить. Але цього разу трохи не розрахував силу укусу. Виступила кров. Фелікс і сам не зрозумів, що зробив.
Хьонджін одразу перевів свій погляд на губу Фелікса. Крові там не багато, але це вже вабить Хьонджіна. Він зіжав в руці ковдру і не зводив очей з губи.
-Хьонджін...

Хьонджін не може себе стримати. Він відставив дошку з шахматами в сторону і потягнувся до Феліксових губ. Хван тримав обличчя Лі, щоб той не зміг вирватись. Він поцілував його саме там де виступила кров. Хлопець посмоктував губу Фелікса, хотячи більшого, хоч дозволити собі це він не міг.
Хьонджін підскочив з місця і прикрив свій рот рукою. Він дивився на Фелікса з жахом в очах.
-Що таке?
-Тобто? Я тільки що..
Хван побачив, що дошка з шахматами лежить на місці. Він нервно засміявся.
-Що? - запитав Фелікс. - Ти ж дивився на мої губи, - від несподіваної думки він і сам прикрив рот рукою. - Ах ти. Що ти там собі нафантазував?
-Це не те про, що ти подумав.
-Мг. От хто з нас збочинець.
-Що я собі уявляв - це мої проблеми.
-Добре. Не буду запитувати. Давай грати.
"Я не буду запитувати, я буду думати про це. Мені ж не здалося, що я йому подобаюсь", - подумав Фелікс.
Хьонджін взяв руку Фелікса і походив.
-Шах. Ти виграв.
-Справді? - зрадів Лі.
-Так. Бачиш, як все просто.
-Давай ще раз. Ти ж мені піддасишся?
-Так.