Заплутана історія

24

Хьонджін наблизився до шиї Фелікса. Для початку він її один раз поцілував, і лише тоді встромив ікла.
Фелікс зіжав зуби і кофту Хьонджіна від болю, але не промовив жодного слова.
Хван трохи захопився. Він притиснув Фелікса до себе і почав активніше смоктати кров.
-Хьонджін..ти ж контроєш себе?
Ще секунда і Хьонджін відірвався від шиї Фелікса. Кров потекла з ран, Хван швидко облизав її. Він звідкись взяв пластир і приклеяв на місце укусу.
-Емм..ну як?
-Ти такий солодкий..
Фелікс криво усміхнувся, а от Хьонджін реально змінився характером в цю мить. Коли Фелікс прийшов десять хвилин тому, то Хьонджін був суворим, серйозним, а зараз навпаки веселий. Короче, трохи п'яний.
-А ще я прийшов попрощатися,  - сказав Лі. - Мій рейс перенесли, так як сьогодні хороша погода.
-Ти вже склав речі?
-Ні. Мені лише повідомили. Виліт ввечері.
-Можна я тебе проведу в аеропорт, щоб ти точно його дістався?
-Так..то я піду збиратися..
-Тобі допомогти? - ніжно запитав Хван.
-Ні, дякую.
Фелікс майже дійшов до дверей.
-Зачекай, - до нього підійшов Хьонджін і обійняв. - Такого я не зроблю в аеропорту..
Дивина.

Вечір

Хьонджін і Фелікс приїхали в аеропорт.
-Я надіюсь тебе там ніхто чіпати не буде, - сказав Хьонджін.
-Ми залишимось друзями?
-Звісно. Я, можливо, колись навідаю тебе. Але ти не приїзджай сюди. Спочатку я маю щось зробити з Венессою і її шоглом, старим вампіром і молодняком, і аж тоді можеш приїжджати. Я тобі завжди радий.
-Дякую, що рятував і оберігав мене, - на останок сказав Фелікс.
Його літак полетів у Австралію.

Хьонджін повернувся додому. До нього прийшла Едіт.
-Ти нічого мені не хочеш розповісти? - запитала дівчина.
-Що саме?
-Ти пив кров Фелікса.
-Звідки ти..
-Звідки я знаю? А я бачила у вікні, коли прийшла до тебе і тут зрозуміла, що буду зайва..Як ти так можеш?!
-Едіт..
-Що "Едіт"? Мені забороняєш, а сам порушуєш свої настанови!
-Едіт, він сам дозволив, - Хван старався все просто спокійно пояснити, він не хотів сваритись з Едіт.
-Та ти що! Ти міг би відмовитися. Чому ж ти мені все забороняєш і командуєш мною? Ти ж не кращий мене.
-Ти ще мала, нічого не розумієш.
-Я достатньо доросла. Доки я жила сама, то сама виховувалась, сама себе оберігали, сама була собі хазяйка, а коли з'явився ти, то все пішло шкереберть, командир довбаний!
-Доки ми не познайомились ти вбивала людей, крала їжу, гроші, погано вчилась, мала погані манери, ти була нестримана. Я виховував тебе як міг, а ти така невдячна і врерта, - у Хьонджіна загорілись очі.
"Та як вона може мені перечити!" - ще більше скипів хлопець.
-Ти мене не виховуєш, ти мене стримуєш. Я, наче у в'язниці.
-ЕДІТ!
-Не смій на мене кричати..Ти мені не батько! - скрикнула Едіт.
Хьонджінова злість зникла на секунду, її замінили печаль і переживання. Він зіжав кулаки.
-Забирайся! - просичав він.
Едіт розлючена вийшла з дому Хьонджіна.
Хьонджін скотився по стінці на підлогу, сів і прикрив обличчя руками. Його охопила глибока печаль і смуток. Він плакав. Хван витягнув з кишені фотокартку дружини.
-Люба, Юмі, пробач мене, - хлопець поцілував фото. - Я не зміг...не знаю чи вона захоче зі мною говорити...я стільки всього зробив для неї, а вона...

Фелікс добрався додому без пригод. Своїм приїздом він зробив рідним сюрприз.
Він вдома вже два дні.
Чується виття.
-Що це? - Фелікс уже застерігся.
-Це сусідський собака, він постійно виє.
Фелікс полегшено видихнув. Його серце від того виття почало битися швидше.
-Фелікс, все добре?
-Так.