Заплутана історія

4

Вся справа в Феліксовій крові. Четверта група рідкісна. А для таких істот це, як найдорожчий алкогольний напій. Це дає величезний кайф і п'янить вампірів.
Тут Хьонджін згадав старого вампіра, що живе тут вже ледь не десятиліття. Його нюх затупився, але хто зна чи у Фелікса є шанси. Тоді треба робити антидот і від укусу вампіра. Але для цього потрібна отрута якогось іншого вампіра. Прийдеться виходити на лови.
"А чого це я так переймаюся? Ну з'їдять його, то й що? Він же мені по суті.. ніхто",- на мить зупинився Хван.
Але антидот таки він виготовив.

Зранку Хьонджін вийшов на двір. Він учув запах перевертня.
-Едіт? А чого ти прийшла?
-Я не вчасно?
-Та ні. Все добре?
-У мене однокласника вбили, - відповіла дівчина.
-Та ну.
-З нього викачали всю кров. Але ж він вампір.
-Це я зробив. Але не сварись. Так треба. Якщо він тобі подобався, вибач, - сказав Хьонджін.
-Нащо?
-Я відділив його отруту з крові, щоб зробити антидот.
-Для кого? Для себе?
-Ні. Це не так важливо.
-Не важливо? Ти вбив нашого, - сказала Едіт.
-Він був зрадником, я бачив його з Венессою.
-Ну, тоді, так йому і треба.....Хьонджін,  а ти чуєш цей запах?
-Так. Але ти маєш себе контролювати! Я ж стримуюсь.
-Але я молодша, - сказала дівчина. - Я не стримаюсь. У мене ломка. Я так давно не пила крові.
-Едіт! Терпи!
Едіт надула губки.
-Мене цим не візьмеш. Я не дозволю тобі його укусити.

Фелікс якраз збирався в місто. Він пройшов повз будинок Хьонджіна, знову побачивши якусь дівчину у нього. Хлопець сховався за ворітьми.
Едіт майже одразу пішла. Її провів Хван. Як тільки вони вийшли за ворота, побачити Лі.
-Привіт, - сказав Фелікс.
Едіт прикусила губу і ступила крок. Далі піти вона не могла, бо Хьонджін тримав її за капюшон.
-Привіт. Ти в місто? - запитав Хван.
-Так.
-Едіт, проведи його до міста. І найголовніше, щоб він повернувся таким яким пішов! Я думаю, ти мене зрозуміла.
-Ну, Хьонджін.
-Едіт!
-Добре. Пішли, - вона взяла Фелікса за руку.
Вони пішли.
Едіт не терпиться його укусити.
-Фелікс.
-М?
Хлопець повернувся до неї обличчям. Дівчина його поцілувала..і прикусила губу до крові. Свого вона добилась. Вона ледь стрималась, коли спробувала його кров в першу секунду.
Фелікс трохи здивований.
-Упс, - буцім.
Вона дала йому серветку.
"Який же він солодкий", - дівчина не могла відірвати погляду від хлопця.
-Бувай.

Через кілька годин Фелікс повернувся на свою вулицю. Тут він зустрівся ще з однією дівчиною.
Правильно сказати зіткнувся. Та дівчина випадково(спеціально) наїхала на нього на скейті. Вона ледь не впала, Фелікс її зловив. Вони познайомились. Дівчина на вигляд хороша людина.
Нізвідки взявся Хьонджін.
-Ти не маєш права тут знаходитись! - грубо сказав він.
-Ти не король цього району. З нами ти таку угоду не укладав.
Хьонджін просто взяв Фелікса за руку і потягнув за собою додому.
Фелікс нічого не питав. Доки вони не дійшли до будинку Хьонджіна.
-Що між вами? - запитав Лі.
-Венесса погана істота. Не говори і не зустрічайся з нею! Ніколи, ні при яких умовах. Навіть думати забудь!
-Але на перший погляд вона не така.
-Це на перший погляд. Ти впустиш її в довіру і тоді....Іди додому. Сьогодні вночі нікуди не виходь! Зачинись в будинку! Не відчиняй нікому, навіть мені! Зачинись в кімнаті!
-Чому?
-Сьогодні повний місяць, - відповів Хван.
-І що? Мені ж нічого не буде.
-Помиляєшся.