4

131 4 0
                                    

От і приїхало моє таксі, мені допомогли з валізою. Я сказала водієві адресу і ми вирушили в путь.

Приблизно через пів години почали з'являтись різні споруди, такі як будинки, різні офіси та статуї.
Я з захватом все це розглядала і не могла відвести погляду.

Ще через якийсь час автівка вже прибула до місця призначення. Я розрахувалась з таксистом, адже на передодні вирушенням сюди в банку розміняла гривні з доларами, подякувала і покрокувала в будинок, у якому саме зараз перебував Гоша.
Піднявшись на 6 поверх по сходах і тягнувши за собою валізу я досить втомилась. 

Ну що я зроблю що боюсь ліфтів. Коли я ще була малою ми з мамою перебували в місті й там ми застрягли в ліфті, відтоді я їх боюсь не знати як.

Що ж я відволіклась, уся на радощах я стою і не можу наважитись натиснути на дзвінок. Але все ж натиснувши його, чую як за дверима пролунав  дзвінок, але до дверей так ніхто і не підійшов. І це дивно, адже я точно впевнена на всі 100% що хлопець зараз удома. Узявшись за ручку дверей я на неї натиснула і вона відчинилась. Для мене це здавалося дивним, Гоша і не зачинив двері, ні це на нього не схоже. І тут де не взявся я почула стогін, один, а за ним і інші.

У мене затремтіли руки, в моїй голові відразу з'явилось купа думок.
У мене з'явилась думка що я зайшла не у ту квартиру, але прислухавшись я почула знайомий голос. Руки почали тремтіти від того що, я у такій ситуації, але у голові у мене ні однієї думку про зраду.

Я уже хотіла вийти з квартири як почула те що перевернуло мої думки догори дриґом.

Ти викрав моє розчароване серцеWhere stories live. Discover now