Ти викрав моє розчароване серце

15

Я подав знак Майку, щоб він забрав оцього, а сам підійняв на руки мого ангела.
Крихітка своїми руками обвила мій торс настільки міцно наче не хотіла відпускати. Від такого моє тіло покрилось мурашками і це було дивно, адже таке було вперше. Разом з нею я рушаю на вихід з клубу, в мене в планах віддати її охороні, щоб вони її відвезли додому, але видно моя дівчинка вирішила інакше.
— Ні я не хочу — раптом вона видає.
— Що ти не хочеш крихітко ? — я дійсно не розумію.
— Я не хочу додому, не відпускай, ні я не хочу, будь ласка — вона починає плакати, навіть не плакати, вона уже в істериці.
— Там вони, я не хочу, будь ласка, не треба — додає вона, а в мене всередині все зжимається, хто і якого дідька її так налякав.
Я хотів поставити на землю, щоб глянути їй в лице і запитати, але вона настільки міцно мене держить що зняти я її просто не можу. Вона занурилась своєю голівкою мені в шию, ще й до того тремтить від істерики.
Що мені з нею робити, я не розумію, тому що нічого не знаю. Сам завести її не можу, адже в мене ще є робота. 
Розвертаюсь з крихіткою на руках і знову увійшов у приміщення клубу, знову підіймаюсь по сходах та заходжу в кабінет.
Підходжу до дивану, який там стоїть, сідаю, а крихітка опиняється у мене на колінах. Саме головне для мене зараз це зупинити її істерику й зрозуміти чого вона так боїться.
Погладжую її по голові та спині, шепочу на вушко, якісь заспокійливі слова, і це допомагає. Моя дівчинка уже не плаче, а всього лиш іноді схлипує. Я підіймаю її так щоб побачити її лице і запитати про все що потрібно. 
—Крихітко, що тебе так лякає? — запитую я лагідним голосом, щоб не налякати її. Я сам в шоці що можу так говорити, я ніколи ні з ким так не говорив, навіть не знав що так вмію.
— Там вони, я їх боюсь — чую шепіт з її уст.
Та хто вони я не розумію, єдине що я розумію це те що треба було слідкувати за нею постійно, а не як зробив декілька разів в тиждень.
— Мафія — не розумію як ангел зв'язаний з цим.
— Поясниш? — все ж спокійно видаю, вона хитнула головою , в знак "так"
— Ліза набралась кредитів у них і зіпхала все на мене, а сама втекла. Тер в мене великі проблеми. — каже вона та перебирає свої пальці, — мені дали тиждень на те, щоб заплатити 10 мільйонів доларів або вийти заміж за боса, я не маю таких грошей, а заміж за якогось мужика я не хочу — по її щічках знову потекли сльози.
— Ну ну крихітко, не треба плакати, давай я тобі дам ці гроші. — а я зроблю все щоб вона тільки не плакала. 
— Ні, не треба я не хочу ще вам бути винною — відрізає вона.
— Окей, але допомогти я все ж маю і не треба на ви — це просто так я не залишу.
— Ти можеш мені допомогти ? — голос в неї звучить не так ніби вона благає,  наче щось придумала.
— Можу, говори як — крихітка все ж у мене на колінах і як я бачу її це зовсім не бентежить. Підіймає голову і видає.