Ти викрав моє розчароване серце

22

Шатен не витримує і направляється до мене.
Обходить стіл, не дивлячись в низ підходить до мене. Підіймає мою голову так щоб я подивилась йому в очі, а бачить як з моїх очей стікають сльози. Відходить від мене на крок та оглядає мене. Коли його погляд спускається вниз він дивиться туди долю секунди, та швидко підіймає на руки.
— Це що в біса таке, Кейт, швидко принеси аптечку — він садить мене на стілець — як це сталось? 
Я не можу промовити і слова. Він це розуміє.
Кейт приходить з аптечкою, шатен забирає її з рук дівчини, дістає все потрібне, та бере одну із моїх ніг, щоб дістати уламки та продезінфікувати рани. Він бере у руки пінцет та дістає уламки, я, щоб не кричати від болю прикусила свою нижню губу та стискаю руки в кулаки. Жінка що сварила дівчину, підійшла до мене та обняла. Кароокий дістав всі уламки та продезінфікував рани, узяв якусь мазь, почав наносити, я зі всієї сили терпіла ці муки та от нарешті він перев'язав бинтом. Піднявся та подивився мені у вічі. Я розумію, він хоче, щоб я сказала, але я не хочу, щоб у тієї дівчини були через мене проблеми. 
— Крихітко як це сталось? — знову запитує він.
— Я просто злякалась коли дівчина встала позаду мене, впустила скляну і не помітила як наступила на неї нічого страшного — якби я сказала йому правду, але пропустила ті моменти де вона на мене кричала і як загнала на ті уламки. 
— Будь обережна добре? І щоб я більше не бачив що ти босими ногами ходиш по дому, окей? — я лиш махнула головою у відповідь. 
— Мамо, йди поклич сестру, я вас всіх познайомлю — жінка посміхнулась і пішла кудись.
— А ти прибери тут все — звернувся він до служниці.
Підняв мене на руки та поніс у вітальню. 
Посадив на диван і сам сів коло мене. 
— Можу я тебе дещо запитати? — запитую його я.
— Питай — обіймає однією рукою, та притягує блище, бо себе. А я нахиляюсь до нього.
— Як тебе звати? — шепоче я йому на вухо, щоб ніхто не почув, адже буде дивно що дружина питає, як звати її чоловіка. Він посміявся з мого запитання, але також нахилився до мого вуха і прошепотів
— Пейтон Мурмаєр — від його шепоту моє тіло покрилось мурашками, але неочікувано для мене він поцілував мене у щічку, від чого я миттєво почервоніла. 
У вітальню зайшли та жінка і та дівчина що летіла разом зі мною в Нью-Йорк. Я забула як її звати. 
— Сідайте — звернувся чоловік до жінок, а вони сіли на диван та крісло.
— І так мамо, Авані це Дарі. Дарі це моя мама і сестра. Мама Джоан і молодша сестра Авані. — по черзі вказував рукою він.
— Ми знайомі — видає Авані — але я не розумію що ти робиш тут — посміхається вона.
— Дарі моя дружина — пояснює Пейтон.
— Що? — разом в один голос говорять жінки.
Однозначно такого ніхто не очікував.
— Так вам не почулось, вона моя дружина. Ви тут сидіть поговоріть, а я в кабінет в мене ще є робота — він підійшов до мене й поцілував у маківку.