19

95 3 0
                                    

_Дарі_
Я прокинулась зранку, голова розколюється, однозначно вчора я випила достатньо, нічого не пам'ятаю. У мене не було настрою, адже скоро по мене прийдуть та я буду змушена вийти заміж за Остіна. 
Пролунав дзвінок у двері.Глянувши на годинник була вже дев'ята. Я зрозуміла що це по мою душу.
Накинувши на себе халат, адже я була у спідній білизні, дивно останнім 2 дні я прокидаюсь у білизні, але не пам'ятаю як я роздягнулась.
Дібравшись до дверей, я їх відчиняю, за ними стоять ті дві громили, які тоді мене били. Не встигла я і слова сказати, як ті двоє штовхнули мене і зайшли в приміщення. Я попрямувала за ними. 
— Збирай речі — говорить один із них.
Мені нічого не залишається, як підійти до шафи й почати збирати речі. Деякі були у ванній кімнаті. Я повернулась, щоб піти туди, але застигла на місті. У дверях стояв чоловік, хто він я і гадки не маю. Один з посіпак Остіна глянув на моє шокове вираження обличчя та прослідкував куди я дивлюсь. Коли він перевів погляд також на того чоловіка також застиг на місті. 
— Ти чого застигла, нема часу, щоб ти тут стояла, збирай речі ? — видає голос другий громила.
 — А ти чого ? — штовхає свого напарника той і не дивлячись у дверний прохід крокує туди. Коли повернув голову зіштовхнувся із незнайомцем, а той навіть не поворухнувся.

Я розглядаю незнайомця, у нього така приваблива зовнішність. Я його ще ніколи не бачила, але щось мені підказує що боятись його не варто. 
Перше що помітила я у незнайомці це були очі. Вони були неначе чорні. Чоловік був однозначно в цей момент злий. Він є шатеном, його злегка кучеряве волосся спадає йому на обличчя. Його пасма були мокрі. З них стікає вода, наче він щойно був у душі. У нього накачане тіло. Крізь його сорочку, проглядає його торс, це було тяжко не помітити, адже його сорочка приклеїлась до його торса.
Якщо незнайомець мокрий, то він був у душі. В цьому будинку він точно не живе, та і двері я зачинила після того, як прийшли ці громили. Стоп. Він був тут в будинку. Він тут був усю ніч? Хто він взагалі.

Ці громили зараз налякані та перебувають у шоці. А шатен не зводить з них очей. Я не розумію чому, вони його бояться. 
— Що хлопчики, щось загубили? — проговорює шатен своїм сердити голосом — ходімо поговоримо — додає він та повертається та йде до виходу. У посіпак тремтять коліна.На тремтячих ногах вони йдуть за ним.Троє чоловіків виходять з квартири. Про що вони говорили я не чула, але вже через декілька хвилин знову повертається у кімнату шатен.

_Незнайомець_
Я прокинувся зранку, глянув на крихітку вона ще спить. Вирішив сходити в душ. Встав з ліжка, направився у ванну кімнату, роздягнувся, зайшов під напір води.Я відчув розслаблення. Коли уже закінчив водні процедури, почав одягатись, але почув як у двері подзвонили, вирішив почекати. Чую як ангел відчиняє двері, як хтось заходить у квартиру, як зачиняються двері.
— Збирай речі — чую голос який доноситься з кімнати. Виходжу з ванної кімнати, все вийшло тихо ніхто навіть не почув. Став у дверях та спостерігаю як крихітка збирає речі, а ті два недоумки слідкують за нею.
Стою хвилин так п'ять, цікаво як вони ще мене не побачили? Моя дівчинка повернулась і побачила мене. Вона застигла. 
Один із тих придурків, помітив що крихітка кудись дивиться і переводить погляд на мене. Оооо обожнюю цей вираз обличчя. Він з першого погляду зрозумів хто я і в що він попав. 
— Ти чого застигла, нема часу, щоб ти тут стояла, збирай речі ? — видає голос другий громила.
 — А ти чого ? — штовхає свого напарника той і не дивлячись у дверний прохід крокує до мене. Повертає голову і спирається зі мною. Шок на його обличчі. Ну звичайно він у них буде. Йшли по крихітку, а напоролись на мене. 
— Що хлопчики, щось загубили? — проговорюю я своїм сердити голосом — ходімо поговоримо — додаю і повертаюсь йду на вихід. У посіпак тремтять коліна.На тремтячих ногах вони йдуть за мною.
Коли ми вийшли з квартири, я прикрив двері, щоб крихітка не почула нічого та не налякалась. 
— Слухайте мене і запам'ятовуйте. Ви йдете до свого боса і кажете що Дарі, немає. Про те що зіткнулись зі мною не говорити. Взнаю що сказали — самі знаєте що з вами буде, а я буду знати, зрозуміли ? — ті два недоумки хитнули головою в знак згоди.
— Щоб я вас більше не бачив — проговорюю я та заходжу назад у квартиру. 

Ти викрав моє розчароване серцеWhere stories live. Discover now