I helped Him

Гідра повертається

Я прокинулась від легкого шарудіння на кухні. Відчуваючи, як важко розлучитися з теплом рук Барнса, я обережно вирвалась з-під його обіймів і поспішила вниз по сходах. Ще не зовсім усвідомлюючи, що відбувається, я зайшла на кухню і побачила Доктора Стренджа, що, зосереджено вивчав якісь папери на столі. Я одразу зрозуміла, що знайшли вихід з нашої ситуації.
— О, Докторе Стрендже, добрий ранок! — звернулася я до нього, намагаючись виглядати так, ніби нічого особливого не сталося.
— Добрий ранок, — відповів чаклун, піднявши погляд від паперів. — Ви, напевно, Ріна?
— Так, саме так, — підтвердила я. — Я так розумію, ви знайшли спосіб повернутись додому?
— Так, через годину ми будемо вдома. Також Локі схопив Тора, і тепер він перебуває в камері в Башні Месників, поки Тор не підготує надійну камеру в Асгарді, а до речі про тессеракт, він йшов з ним в комплекті, — повідомив жартуючи Стрендж.
— Ми тут подумали і вирішили, що ти б добре вписалася в нашу команду, — додав Кеп, який з'явився з іншого кінця кухні. — Наташа розповіла, що ти займаєшся боксом. Ти можеш приєднатися до нас, і матимеш можливість раз на місяць навідувати близьких. Доктор Стрендж допоможе тобі в цьому.
Я відчула, як серце забилося швидше. Це була несподівана пропозиція, і я не знала, як реагувати. В моєму минулому була важка ситуація з чоловіком, який зовсім не відповідав моїм уявленням про справжні стосунки. І тут мене запрошують до команди супергероїв.
— Оу, я навіть і не знаю, що відповісти... Напевно, так, я згодна, — сказала я, намагаючись виглядати впевнено, хоча сама відчувала, що це рішення далеке від легкого.
— Добре, я піду розповім Бакі, зберу свої речі і наберу батькам, — сказала я, швидко зібравши всі свої думки. Я захопила з собою два сендвічі і направилася до кімнати, де Джеймс ще спав.
Мені довелося поспішити, але я була обережна, щоб не розбудити його. Мої речі зайняли лише 15 хвилин, адже в мене було небагато речей. Потім я пішла до кімнати Барнса, де він досі спав, розгорнувшись клубочком на ліжку, з розтріпаним волоссям. Я підійшла до нього, легенько потріпала за руку.
— Джеймс, прокидайся, ми повертаємось додому, — сказала я ніжно, намагаючись не лякати його. Він поступово відкрив очі, виглядаючи трохи спантеличено.
— Як? А ти? — спитав він, присідаючи на ліжку.
— Доктор Стрендж допоможе нам повернутися, а я тепер приєднуюсь до команди. Локі схопили, і він зараз у камері. Тож швидко збирайся і спускайся вниз.
Він не відповів одразу, задумавшись на кілька хвилин. Я спустилася на терасу, де сіла з кавою і насолоджувалася ранковою тишею. Погода була чудовою, сонце ніжно світило, а вітерець свіжо освіжував.
До мене підійшла Наташа, і я не зразу помітила її.
— Як настрій? — спитала вона з усмішкою.
— Та все чудово, — відповіла я. — Ти говорила зі Стівом?
— Так, я говорила. Бакі дуже прив'язався до тебе за ці кілька днів. Я думаю, ти йому подобаєшся. Цитата: «Вона відноситься до мене нормально, незважаючи на моє минуле». Тепер слово за тобою.
— Я не можу ще нічого стверджувати. Поживемо — побачимо. Ми дуже мало знайомі, я розумію, що він чудова людина, хоч і не вірить у це сам. Але після невдалого шлюбу я не можу так швидко довіряти людині, яким би він хорошим не був, — відповіла я.
— Я розумію тебе. Після червоної кімнати мені також було важко пристосуватись до життя і до людей загалом. Я звикла сама вирішувати всі питання, а не чекати, поки хтось зробить це за мене. Добре, пакуй валізи. Ми вирушаємо.
Наташа встала і пішла, а я ще кілька хвилин сиділа, розмірковуючи про все. Потім я взяла свої речі, і Доктор Стрендж відкрив портал. Ми опинились у Башні Месників.
«Я завжди мріяла тут побувати з дитинства», — подумала я, озираючи сучасний і розкішний інтер'єр. Я пішла до своєї кімнати, яка була оформлена в світлих тонах. Ліжко було м'яким і зручним, шафа чорного кольору контрастувала з рештою меблів. Біля ліжка стояла тумба, а на підлозі лежав коврик. По праву сторону від ліжка були двері у ванну. Мене трохи бентежило відсутність квітів або вазона, але я сподівалась, що з часом кімната стане більш затишною.
Я почала розбирати речі, розставляючи все так, як мені подобається. Це зайняло приблизно півтори години. Коли я закінчила, почула голос П'ЯТНИЦІ, що сповістила мене про те, що Містер Старк чекає мене у кімнаті зборів.
— Дякую, П'ЯТНИЦЯ. Повідом, що я вже спускаюсь, — відповіла я.
Чому мене звуть Остін, я не зовсім розумію. Я українка, але, можливо, в когось з батьків були родичі в Америці.
Коли я спустилась до кімнати переговорів, всі вже були зібрані. Тоні, помітивши моє прибуття, оголосив:
— Перед тим, як розповісти основну новину, хочу представити вам нового месника Ріну Остін. Половина з нас вже знайома з нею, решта познайомиться пізніше.
Всі погляди були спрямовані на мене, хоча це і не тривало довго. Я помітила, що Джеймс продовжував уважно стежити за мною.
— А тепер до справи. Деніал Бекер, 1986 року народження, — розпочав Тоні. — Після вбивства Пірса з'являється його позашлюбний син, який хоче продовжити справу батька. Він прагне отримати сиворотку суперсолдата, а для початку планує захопити Барнса. Проблема в тому, що ніхто не знає, де знаходиться код до сиворотки. Тому він хоче знайти код будь-яким способом. А вже через тиждень, в суботу о 20.00, в ресторані «Коулман» відбудеться передача сиворотки, яка дасть йому можливість маніпулювати людьми. Наша задача — знайти людину, яка має цей код.
— Я маю цей код, — тихо сказала я. Всі миттєво повернулись до мене. Я помітила, що Джеймс, його обличчя періодично змінювалось від здивування до тривоги, але погляд залишався незмінним.
— В сенсі, де він? — запитав Кеп, схрестивши руки.
Я спокійно показала пальцем на свою голову.