Якого..?

3 0 0
                                    

Звук кроків роздавався ехом по всьому поверсі, віддаючи легку вібрацію у тіло.
  Я виглядала бездоганно: чорна джинсова спідниця міді з розрізом посередині, шкіряний пояс легкий короткий топ на лямках.Зверху вкорочена сорочка, кольору моря, легка і приємна на дотик.Зручні чорні «converse» на грубій підошві.Легкий макіяж й ідеальна зачіска у вигляді пучка.
  Я допивала залишки кави, яку купила в кофейні.Я спритно жбурнула пустий стаканчик у відро для сміття, яке знаходилось на кожному поверсі бази Месників
  Мене викликали о 8.00 напевне щось дуже важливе.Я відкрила двері і валилась у кімнату.За столом сидів Тоні як завжди у випрасованому костюмі.Із зачісаним волоссям і чудовими духами.
«Пепер постаралась»
подумала я і усміхнулась про себе.
  Навпроти сиділа Наташа.Легка укладка на короткому огняно-рижому волоссі.І бойовий костюм вдови.Вона виглядала напруженою, щось нервово вичитувала в документах.Губи злегка тремтіли, а зелені очі бігали по тексту.
  Стів стояв опустивши голову і схрестивши руки, він також про щось думав.Куртка джинси облягаюча футболка й вкладене волосся нічого не мінялось.
  Я помітила як нога Старка почала рухатись в такт.
«Що з ними таке?!»
— Чого такі кислі?! Помер хто? — нарешті привернула їхню увагу я, всі як ошпарені повернулись в мою сторону.Я здивовано підняла брову і продовжувала на них витріщатись.
— Та що тут чорт побирай твориться..! — це було настільки голосно, що навіть Тоні перестав смикати ногою.Я шмигнула носом, саме очікуючи такої реакції.
— Ви мене визвали рано у мій вихідний день, та й ще й мовчите, я можу повернутись і піти! — ця ситуація значно виводила мене з себе.
— В таких як ми, немає вихідного — як без жартів Тоні, але він хоча б розрядив обстановку.На декілька секунд в Романофф можна було прочитати усмішку.
  В цей момент за мною в кімнату зайшов Барнс, який протягнув мені мій телефон.О боже я знову його забула, потрібно щось пити для памʼяті.Подумала я і вдячно усміхнулась запрошуючи його в середину.
— Ну так і будемо мовчати? — я крутила телефон в руках, напружено оглядаючи усіх присутніх.Тор з Локі були в Асгарді.До речі про Локі, він тепер права рука Тора.Зараз вони займаються якимось справами там.Але я точно можу сказати, що він змінився на краще.За що я несказанно рада.
  Інших не було, я припустила, що в них якась місія.
— Ці чистильник обʼявились в інтернеті.Вони виклали відео де повідомляють, що зараз місто звільниться від ще одної поганої людини. — проінформував мене Старк і я присіла біля нього на стілець.
— І хто ця людина?! — я притягнула до себе ноутбук і почала дивитись відео, яке знаходилось на всіх міських сайтах.
— Ніхто цього не знає, вони не повідомили.Але Старк намагається відслідкувати їх місце знаходження — Нат малювала на листку якісь малюнки.Вона не піднімала погляду, коли розповідала про це.Це зовсім не було на неї схоже.Вона завжди усміхнена і радісна.Незважаючи на її минуле.Зараз же все було навпаки.Можливо ці чистильники портили всі її мрії на безтурботне і мирне життя.
— Як успіхи? — я довільно прикусила нижню губу від нервів.Слідкуючи як Тоні намагається зробити все можливе.Я відчувала, як мене починає нудити.Скидаючи все на нерви навіть не відчуваю цього більше.
— Є, вони поблизу нас.Великий особняк якогось мільйонера, наразі вони направляються в ту сторону.Їх близько чотирьох можливо є ще один. — Старк вивів на екран мапу, де червоними цятками було відмічено чотири людини.Вони переміщались з нереальною швидкістю в сторону будинку.Можливо це так техніка реагує.
— План дій? — я зробила ковток води з склянки, що стояла на столі.
— Я з Вдовою йду через задній вхід.Ми виводимо всіх цивільних які знаходяться в середині.Холодне серце з Кепом намагаються їх зупинити, очікуючи біля головного входу.Якось так! — Тоні обійшов стіл за яким сиділи всі присутні, сперся на стіну і схрестив руки.Його вії злегка тремтіли, а погляд був точно направлений на мене.
— Ей а я...?! — ображено запитала я, розвівши руки в сторону.Я нічого не розуміла.Мене просто викинули з гри.
— А ти, їдеш додому.Ванда тебе супроводить, я її вже попросив — на моє плече лягла велика холодна чоловіча рука, я зразу зрозуміла хто це.
— Ал... — я повернулась до нього прямо лицем і не розуміючи вигнула брову.Та він швидко мене перебив, не даючи закінчити своє речення.
— Ніяких але, бігом додому! — я зло видихнула і пішла на вихід.Я була зла та лише через те, що мене не взяли на завдання.Ні в якому разі на Бакі.Я прекрасно його розумію я й сама зараз переживаю за його безпеку в цей момент.Мені було трохи душно, тому я скоріше побігла на двір, де мене вже чекала Ванда.

                          ***
  Дорога була довгою, але хвала Богу безперешкодною.Ми давно так не говорили з Вандою, вона вдосталь розповіла про їх сімейне життя з Віженом.Я була за них надзвичайно щаслива.Після втрати брата їй потрібна підтримка, яку Віжн їй дає.Я справді була рада з нею поговорити.Я все ще не переставала думати про Бакі і як він взагалі там.Коли ти знаходишся разом на одному завданні, то ти не встигаєш думати і переживати настільки сильно, коли сидиш без діла.Тому для мене це було важко.
Як тільки я зайшла в дім, зразу розігріла собі їсти — це був рис і грецький салат.Сходила переоділась в домашній одяг й ввімкнула на фон якусь передачу.В телевізорі ведучий років сорока розповідав про погоду.Я перевернула в руці пульт і переключила канал на новини і на екрані зʼявився Тоні.
  Я поклала в рот шматок помідору і почала пережовувати включивши звук голосніше.
— Тоні Старк, ви можете прокоментувати ситуацію з Чистильниками?Як йде справа? —  журналіст пхався йому прямо в лице.Терпіти таких не могла, вони не знають, що таке особисті кордони.Він був одягнений в сорочку і класичні штани, волосся зачісане, а і ще окуляри.
— Я не даю інтервʼю! — гаркнув Старк і я посміхнулась.Журналіст поміняв лице на таке, наче його тільки що вдарили і все ще перекривав шлях.Але я знала, якщо Тоні не схоче він і слова не скаже.От такий він впертий, і я навіть деколи любила цю рису характера.Не завжди чесно кажучи, але бували моменти.
  Я нарешті виключила телевізор і продовжила пережовувати їжу.
— Дивні справи.. — зітхнула і втупилась в вікно.

I helped HimWhere stories live. Discover now