I helped Him

Це гра не на життя,а на смерть.

Дощ барабанить по криші будівлі відбиваючи власний ритм.Мені було спокійно на душі від цього звуку.Я відчувала як тепла чоловіча рука поглажувала мене по животі,наче маленького котика по верхівці голови.Я мимоволі зіщулилась,і усміхнулась.Мені були приємно.Десь в середині себе,я загадала щоб це ніколи не закінчувалось.Я ледь чутно повернулася на другий бік.Ліжко легко прогнулось і я укуталась в ковдру по саму голову,залишаючи отвір для того щоб дихати.
Я знала що Джеймс вже не спить - це означало,що зараз приблизно 8-9 година ранку.Він не спить довго,я помітила,що він завжди чекає поки я проснусь.
Бакі без всяких зусиль зтягнув ковдру в мене з лиця,здається він зрозумів,що я не сплю.Я не подавала вигляду,відчуваючи як він посміхається.Барнс обняв мене двома руками надто сильно.Він ледь відчутно поцілував мене в лоб,наче і не доторкаючись взагалі.Я так не хотіла,але прийдеться вставати.Я розплющила очі і поглянула на нього.Він кинув на мене поглядом і усміхався.
Його очі здавались синіми ніби морська вода,вони були настільки живими,що стало спокійно.Я вже говорила,що обожнюю його очі?Напевне так.І я буду говорити про - це кожен раз коли він буде на мене дивитись.
Непомічаючи того сама я посміхнулась,вперлась йому в шию.
- Добрий ранок - пробубніла я.Але він зрозумів мене.
- Добрий,потрібно вставати - відповів він знову цілуючи мене.
Як мені не хотілося сьогодні вставати.Але не думаю,що Бекер сидить просто так на місці.«Він напевне придумує новий план як мене вбити та в нього нічого не вийде.Я задушу його раніше чим він поворухне пальцем.Ще й Кріс разом з ним,цю скотину треба була давно замочити по тихому.Навіть би ніхто не дізнався.Цікаво виходить,він руйнує мені життя навіть після того як пішов з нього.
Я знала,що такі як вони не залишають жертву і хочуть повернути її будь-яким способом.Та я не знала,що він захоче вбити мене.»
Роздумувала я поки одягалась.Сьогоднішній вибір пав на легкі спортивні штани.Вони прекрасно на мені сиділи.Погода була не дуже тому мені буде в них комфортно.Чорний короткий топ на лямках.І зверху я накинула лляну сорочку,вона була дуже приємна на дотик.Дощ перестав йти залишаючи після себе мокрі дороги та поганий настрій.
Я спустилась на кухню.Розглядуючи інтер'єр,мені завжди подобалось те як облаштував кімнати Старк.Мимоволі згадую про свій дім.Дім батьків,обов'язково потрібно буде навідатись в гості.
— Добрий ранок — відсальтувала я Старку.О Боже він знову не спав,він сам власноруч травить свій організм.Але його не виправиш,як би я не старалась.
— Добрий ранок — відповів він копавшись  в телефоні.Цікаво,що він там шукає?
Відкривши тяжкі двері холодильника,я надіялась побачити там молоко та яйця для млинців.Але не так сталося,як гадалось.Ні молока ні яйців,ні фруктів,навіть згущене молоко закінчилось.Прийдеться йти в магазин.Найближчий нормальний супермаркет знаходиться далекувато,впринципі пішки йти хвилин-20.Я закриваю холодильник і підходжу до Старка
— Я схожу в магазин потрібно купити продуктів. — повідомляю його я.Він піднімає на мене свої карі очі,точнісінько як в мене.Декілька секунд аналізує мною сказане,бігаючи очима по лицю.
— Це не дуже безпечно.Дивлячись на те,в якому ти зараз становищі — говорить він.
Я сама — це прекрасно розумію.

— Тоні я зможу за себе постояти мені не 5 і не 10.Тим паче на вулиці ранок.Тільки відбиті на голову спопробують якось нашкодити мені — пояснюю я,переконуючи його.Він опускає очі і з хвилини дві думає.
— Добре йди,але будь обережна.
Я мовчки киваю головою і беру телефон.Переодягатись не бачу сенсу тому зразу виходжу.
По дорозі розглядую вулички Нью-Йорку.Давно мріяла тут побувати.Яскраві,великі вивіски на кожному кроці.Хмарочоси,які здаються такими великими на фоні людей та машин.У місті дуже жвавий рух. Його вулиці та автостради переповнені автомобілями і автобусами. У Нью-Йорку багато музеїв, художніх галерей, де знаходяться зібрання творів мистецтв різних народів усіх часів.Поки думала,що купити пройшла декілька таких,буде цікаво завітати.Світлофор загорається яскраво зеленим і я переходжу дорогу,спостерігаючи за людьми які квапляться кудись.
З часом мого маршруту я переходжу пусту вуличку.Мені потрібно пройти повз неї декілька метрів.
Та я відчуваю тяжкі кроки в себе за спиною.Я пришвидшуюсь та всеодно прислуховуюсь.Кроки стають все ближче і здається вони чоловічі.Мені стає жарко і я намагаючь щось придумати.
Я вмію битись та не знаю є в нього зброя чи ні.Можливо я не встигну навіть повернутись до нього лицем.
«Куля попаде мені прямо в потилицю.»
Я збираю всю волі в кулак і повертаюсь до нього лицем.Передімною стоїть хлопець з ножем в руці.
«Здається Бекер обожнює холодну зброю»
Темно-сині джоггери,шкіряна куртка,яка прикриває бронижелет.На лиці маска в якій відкриті тільки очі,та кремезні берці на ногах.
«Вигляд має жахливий,він в два рази більший за мене.А ще від нього за два метри пахне кров'ю,точнісінько як від Кріса.Можливо він суперсолдат,багатсько їх розплодилося.»
Вирішую атакувати перша.Помічаю на землі біля моєї ноги металевий ланцюг.Він на поготові,чого він хоче не зрозуміло.Потрібно вбити вбив би зразу.Чого чи кого він чекає?
Поки він не звернув уваги я хутко підіймаю його.Секунда і я знаходжуся в нього на плечах.Починаю душити з усієї сили затягуючи ланцюг в різні сторони.Він починає відтягувати його,б'ючи мене об стіни будівель.Надіється,що скине мене.Він перекидає через себе і я лечу далеко поки не вдаряюсь об мусорнний бак.
Підводжуся на ноги відчуваю як по лиці тече липка кров.
Мені всеодно - це гра не на життя,а на смерть.
Він скорочує відстань між нами і я підриваюсь на ноги.Він хоче нанести удар ножем,та я швидше встигаю відбивати їх.
Пропускаючи один удар,він збиває мене з ніг і валить на землю лицем вниз.Він придавив мене всім тілом до землі.Я не можу навіть поворухнулися та удар ножем в ногу дає про себе знати.Я відчуваю як кров з шаленою швидкістю витікає з місця порізу.
Гостра пекуча біль в районі шиї затуманює мені голову.На секунду я перестаю відчувати своє тіло,а потім все темніє.
— Він щось мені вколов!