Ми сиділи з Наташою в новому кафе, яке знаходиться в декількох милях від вежі Месників.
Коли я останній раз там була, на логотипі було написано "STARK", а тепер там красується буква "А", що означає "Avengers" — тобто месники.В ночі логотип світиться блакитним, освітлюючи мало не весь район.
Кафе виглядає миленько, маленькі столи й стільці з дуба, на яких лежать мʼякі покривала, все було освітлено гірляндою, й рослинністю, мало не на кожному кроці.
На кожному з столиків стоїть маленький букет лаванди, яку я просто обожнюю.Теплі і мʼякі відтінки бежевого, придають комфорту і затишку.
Ми були на другому поверсі де знаходилась невеличка тераса.З якої було видно будівлі та машини.Все здавалось настільки маленьким наче не справжнє, а іграшкове.
Я ще дужче загорнулась в плед і підібрала ноги під себе.Чай вже давно охолов, тому ми замовили новий.Місто покривалося темрявою, а жовте сонце заходило за горизонт.Відбиваючи оранжево- червоне світло по всій поверхності.
З боку сиділа моя племінниця, яку нажаль сьогодні вже заберуть.
Світла, маленька, довговолоса дівчинка з прекрасними, чистими, блакитними очима.
— Сонце ти не змерзла? — запитала я її і сильніше вкутала в покривало.Вона негативно покрутила головою і продовжила далі їсти шоколадний торт, паралельно дивлячись якийсь мультик.Як не дивно вона подружилась з Джеймсом майже зразу й не хотіла його відпускати.Бакі також був не проти погратися з нею або придивитись.Навіть коли вона приходила й лягала між нами і спала він був не проти.Хоча в неї є своя кімната.
Та вона чудова та спокійна дитина.
— Як там Алекс? — запитала я в Нат, яка сиділа напроти мене.І усміхнулась — це більше було схоже на оскал дикого звіра.Мені було дуже цікаво як просуваються їхні відносини.Він переїхав не дуже давно, але я бачу як вона світиться.За весь цей час ми з нею дуже подружились, тому в нас немає ніяких секретів.
— Ну ми спілкуємось — вона соромʼязливо піджала губи й глянула на мене.Я усміхалась в усі тридцять два.
— Та ну годі — сказала я це образливо награно.
— Окей!Ми зустрічаємось — я виграшно усміхнулась й обійняла її.Я справді була дуже щаслива за неї.Я зробила ковток гарячого чаю й продовжила.
— А що там по роботі?Може є щось новеньке?! — моє лице стало серйозне і я склала руки в замок на столі, трохи спершись на нього.
— Взагалі то є.Але Джеймс не дуже хотів щоб ти це знала, він переживає за тебе — сказала рудоволоса і змінилася в лиці.До речі про Джеймса, він сказав що сьогодні буде в Стіва, та щось мені підсказує, що він точно не там.
— Я розумію, але все ж таки я маю право знати — я продовжувала наполягати на своєму.Я перебрала в голові всі можливі варіанти подій.Від того, що вони знайшли ще одну базу Гідри, до того що нашу планету захоплюють прибульці.Вона довго мовчала, а потім нарешті мовила.
— В Нью-Йорку зʼявилась група людей.Які називають себе чистильники.Вони типу очищають місто від поганих людей.Є вже два трупи. — вона проговорила все на одному диханні.Я повернула голову в сторону міста і задумалась на декілька секунд.
— Немає ніяких зачіпок.Як вони виглядають, можливо свідки, чи ті хто їх бачили? — запитала я глянула в її янтарно-зелені очі в яких вже читалась відповідь.
— Нажаль!Вони появляються ні звідки і йдуть не зрозуміло куди.Був один свідок, все що він бачив четверо людей в костюмах й масках, в яких видно тільки очі.Це поки що все! — я потерла пальці, які вже встигли оніміти чи то від розповіді чи просто від холоду.
— Я думаю за ними хтось стоїть.Хтось вищий по рангу.Та питання ще в тому чи добровільно вони це роблять. — в моєму горлі став ком.Коли я згадала як анульовуали Джеймса і як він кричав.
— Ти думаєш це щось типу Гідри? — останні слова обпекли мені вуха й я потерла носове перенісся.
— Все може бути — я зробила ще ковток чаю і він обпік мені горло.Та я не звертала на це ніякої уваги.Мої думки були лише про інформацію яку я тільки що почула.***
Я сиділа у вітальні і дивилась якийсь нудний фільм.Почула як відкрились вхідні двері й в дім хтось зайшов.Знала, що це був Бакі тому навіть не повернулась в його сторону.Він тихо ледь чутно підійшов до мене й поцілував в шию, я повернулась до нього лицем.
— Ти не хочеш нічого мені сказати? — я задала це питання зразу в лоб.Не бачила сенсу тягнути кота за хвіст.Моє лице було максимально без емоційне і спокійне.
— Ні — він навіть не задумувався над відповіддю.
— Чистильники — продовжила було я.Його лице змінилось на серйозне, брови були насуплені він розтискав і зтискав руку в кулак.Очі стали як льодинки.
— Хто тобі...— почав він та я повернулась до нього всім тілом і перебила.
— Зараз, це не так важливо.Я так розумію, в Стіва ти не був? — продовжила я.І очікуючи глянула на нього.Джеймс сперся на спинку дивана і опустив погляд.Він здається мовчав вічність, а потім підняв на мене голову.На лице спадало брунатно-каштанове волосся.А на лобі виступив піт.
— Вибач я не хотів.Я просто хвилююсь за тебе тому. — він дуже складно говорив.Відчував свою винну і я це бачила.Я піднялась навколішки й взяла його лице в свої руки.Я була в декількох сантиметрах від нього.Він здивовано на мене подивився, та я зразу дала зрозуміти що так потрібно, й щоб він мене не перебивав.
— Я не злюсь на тебе тому, що ти не розповів мені про місію і я не можу розслідувати її разом з вами.Я злюсь тому що ти мені збрехав.А я ненавиджу коли мені брешуть.А ще я обіцяю тобі що буду обережною.Клянусь — нарешті закінчила я і він видихнув.Напевне не очікуючи, що я це скажу.Я притягнула його до себе і невагомо поцілувала у вуста.Він трохи відсторонився і прошептав мені в губи.
— вибач — я притягнула його знову, не зважаючи уваги на те що він сказав.Він підхопив мене на руки і поніс в спальну.
Я знімала з нього одяг, доки той весь не опинився на підлозі.Залишаючи подряпини на спині.Проходячись руками по мʼязах.Він шепоче моє імʼя й цілує мене у вухо.Бакі ніжно торкається моїх стегон, спускаючись між ними. Я заплющую очі від хвилі задоволення.Він входить у мене легкими рухами, змушуючи здригатись.Ми дуже довго рухаємось в такт.Джеймс цілує мене дуже тендітно, переходить на шию залишаючи там вологі сліди.
Поки ми разом не закінчуємо.
Я засинаю в його обіймах відчуваючи стукіт його серця.
ВИ ЧИТАЄТЕ
I helped Him
FanfictionAU Ріна Остін навіть і не думала кого впустить до себе в дім, о третій ночі.А що, як цьому комусь вона допоможе. - Але чи будуть вони разом? Та життя має на них інші плани. За дуже короткий час вона дізнається те,що ранить її до глибини душі...