I helped Him

Нам потрібно поговорити..😥

— Нічого особливого, просто я йому подобаюсь, а я сама не знаю, чому так. Взагалі у нас все було нормально, поки він не накричав на мене через Локі. Тепер я не знаю, що робити. У мене був невдалий досвід з браком, і тепер я трохи боюся приймати його близько до серця, — пояснила я Тоні, сидячи в його майстерні.

***
Я сиділа на кухні в нашій просторій квартирі, очікуючи на повернення чоловіка з роботи. Вночі тиша в домі ставала майже вловимою, тільки годинникова стрілка невпинно просувалася вперед. Шум від обертання ручки дверей порушив цю нагнітаючу тишу. Кріс зайшов, сильно п'яний, ледве тримаючись на ногах. Я підійшла до нього, залишаючи між нами кілька метрів, адже п'яний перегар був дуже виразний.
— Де ти був? Уже друга ночі, — запитала я, намагаючись зберегти спокій, хоча гнів всередині наростав.
— Це не твоя справа, — відрізав він грубо.
— Якраз-таки моя справа. Ти десь був і повернувся п'яний. Бодай ти забув, але я твоя законна дружина. Я хотіла ще щось сказати, але відчула гострий, пекучий біль на щоці.
Раптово, удари за ударами почалися. Я не могла зрозуміти, що відбувається, моє тіло перестало слухатися, руки тремтіли, у вухах почав шуміти дзвін.

***

Прокинулася я в лікарні. Вся, як ніколи, боліла. На руці був катетер, а організм знобило від незвичної холоди. Лікар зайшов у палату.
— Як ви почуваєтеся? — запитав він, побачивши, що я намагаюся сісти.
— Де я? Що зі мною? — спитала я, намагаючись встати з ліжка.
— Ні, вам не можна вставати. Ви в лікарні. Я покличу вашого чоловіка. Він все вам розповість, — відповів лікар, виходячи з кімнати. В ту ж хвилину в палату забіг Кріс, хвилюючись і сповнений провини.
— Мила, ти як?!
— Не дуже, — відповіла я з важким серцем.
— Вибач мене, я справжній кретин. Я напився і не усвідомлював, що роблю. Вибач! — мовив він, обіймаючи мою руку.
— Я нічого не пам'ятаю. Коли мене випишуть? — запитала я, розглядаючи його.
— Через тиждень, — відповів Кріс, ніжно цілуючи мою руку, як ніби намагаючись заспокоїти мої страхи.

***

— Я зрозумів тебе, — відповів Тоні, паралельно шукаючи щось на ноутбуці.
— Ти вибачив його за ту ситуацію? — тихо запитала я.
— О, так. Я, звісно, хотів його вбити. Але зрозумів, що це не він, а хтось контролював його дії. Тобто це зробили його руками, без участі розуму, — пояснив Тоні, його голос був спокійний, але відчувався натяк на приховану агресію.
Далі я вже не пам'ятаю, як заснула. Прокинулась на ліжку, поглянула на годинник, який показував 9:34. Швидко встала, пішла в ванну, де прийняла душ, почистила зуби і вмилася. На вулиці була чудова погода — яскраве сонце і сильна спека. Я одягла оверсайз футболку і шорти-велосипедки.
Спустившись у зал, я виявила, що нікого не було. Тиша, яка заповнювала простір, була неймовірно заспокійливою. Я вирішила прогулятися по поверхах і в 11 почати готувати сніданок. Несподівано подзвонив менеджер.
— Привіт, Рін. Це важливо, — почувся голос Алекс на іншому кінці лінії.
— Привіт, Алекс! Що сталося? — запитала я, тривожно прислухаючись до його голосу.
— Та нічого страшного, але один боксер виклав відео про тебе. Він заявляє, що жінкам не місце в боксі і що їхнє місце на кухні. І він викликає тебе на поєдинок через три дні, — розповів він.
— Сукин син! Я покажу йому, де його місце. Він буде плевти кров'ю. Напиши йому, що я згодна, — сказала я, заходячи на кухню. Усі вже були на місці: Наташа щось писала, Тоні говорив з Брюсом, Стів з Бакі дивилися телевізор, Ванда читала книгу, а Павучок сидів, зосереджений у своїх думках. Клінт щось клацав на телефоні. Як тільки я зайшла, до мене підійшов Паркер.
— Алекс, зачекай, — промовила я в трубку.
— Місс Остін! Приємно з вами познайомитись. Я Пітер Паркер! — представився він, видно було, що він трохи соромиться.
— Мені також приємно, — відповіла я.
— Як школа, павучок? — спитала я, усміхаючись.
— Цілком нормально. У мене скоро випускний, — відповів він.
— Це круто! Я б ще з тобою поговорила, але мені потрібно приготувати сніданок для всіх, — сказала я, повертаючись до кухні.
— Я вас розумію, — відповів Пітер, його голос звучав сумно. Видно було, що він хотів ще поговорити.
— Що там? — запитала я в трубку.
— Нічого, я йому написав. Він відповів, що зустріч на професіональному рингу в середу о 16:00, — повідомив Алекс.
— Зрозуміла. Всего хорошого, бувай! — сказала я.
— Заяць, не забувай про тренування! — кинув він на останок.
Алекс завжди називав мене так. Ми познайомились на моєму першому тренуванні з боксу. Він був сином мого тренера, трохи старший за мене, накачаний і дуже привабливий. Зелені очі і гарячий брюнет. Хоч я і була зацікавлена в ньому як у другові, він став для мене старшим братом і тренером. З того моменту ми стали близькими друзями, і я запропонувала йому стати моїм менеджером. Він люб'язно погодився. Шкода, що йому не щастить у коханні, його постійно використовували. Він часто приїжджав до мене і скаржився на жінок. Мене засмучує те, що я не можу йому допомогти.
Поки я роздумувала над цим, приготувала панкейки. Неймовірний аромат заповнив кухню.
— Щось трапилося? — занепокоєно запитала Наташа, помітивши мій змучений вигляд.
— Я б сказала, що все чудово, але не можу. У середу в мене бій. Один кретин висловив свою тупу думку, що жінкам не місце на рингу. Тепер мені доведеться показати йому, що я про це думаю, — сказала я, допиваючи сік. З краєм ока я помітила Джеймса. Він виглядав дуже погано — круги під очима, порожні зіниці. Все натякало на те, що він не спав сьогодні.
— Смачного всім! Мені потрібно ще потренуватися, — сказала я. Всі в один голос відповіли: «Дякую!».
— Удачі тобі, — крикнув мені Стів.Я йшла по довгим коридорам роздумуючи, що потрібно навідатись до Локі, та почула дуже тихі кроки позаду себе.Вони швидко приближались до мене.Як тільки ця людина дійшла до мене.Я витягнула ніж штовхнула до стіни та приставила ніж до горла.Переді мною стояв Барнс.
—Якого біса?! —сказала я, все ще тримаючи ніж біля горла.
—Нам потрібно поговорити —