I helped Him

Кохаю до нестями!

Після того як ми вбили Бекера і Райта, я офіційно стала месником і новим членом команди.Тому ми з Бакі вирішили переїхати в заміський дім й жити там тільки вдвох, насолоджуючись один одним.
Йому нарешті перестали снитися кошмари, навіть якщо я не сплю поряд.Це вже невеличка, але перемога.Потрібно ще розібратись як знищити код.
Місій поки не було, з одної сторони це круто, а з іншої я втратила прибуткову роботу, тому зараз я займаюсь створенням веб-сайтів, за що не погано так платять.
Джеймс поїхав в місто по продукти, я не дуже хотіла їхати тому залишилась сама дома, щоб навести порядок.Ми переїхали сюди буквально декілька днів назад.Тому тут було пильно, купу різних коробок та валіз.Першою
справою було дістати свої книжки.Я почала розкладати їх по поличкам в нас у кімнаті.Це був білий, неймовірно гарний стелаж, для чого завгодно, але я використовувала його для книг.Я вмістила туди свічки з запахом ванілі й меду та декілька Funko-Pop месників, ми були доволі далеко від них, тому вони будуть нагадувати мені про них.Адже ми майже сімʼя.
До речі про сімʼю, через тиждень мені мають привезти племінницю.Бачили б ви очі моїх батьків, коли я розповідала їм, що те від чого я фанатіла стільки років існує.Можливо вони не до кінця зрозуміли, що я хотіла їм донести.Але все таки племінниця буде і я дуже щаслива я не бачила її більше пів року.
Я включила на колонці Eminem-Superman й прибирання пішло швидше.Спочатку я розбирала одяг свій та Бакі.Після чого добралася до вазонів, які ми купили в торгівельному центрі.Декілька гарних кактусів я пересадила в глиняні горщики.Покриті білою краскою і лаком, вони були невеличкі.Я розставила їх на підвіконня.
Просто обожнювала рослини у великій кількості.
Дім був двоповерховим, але невеличким.На першому поверсі знаходилась кухня, суміщена з просторою вітальнею.Де стояв великий коричневий диван, біля на тумбочці стояв проектор, направлений на білосніжну стіну.Я не дуже хотіла телевізор на проекторі можна подивитись будь-які фільми або мультфільми й мені здається — це дуже атмосферним.Особливо зимою з покривалом та чашкою гарячого чаю.Що невдовзі станеться, надворі стало холодами і от-от випаде перший сніг.
Біля дивану під ногами лежав маленький мʼякий килим, а напроти маленький, скляний, чайний столик.
На другому поверсі була наша з Джеймсом спальня, велике двоспальне ліжко, чорна постіль накрита вʼязаним покривалом.Далі стелаж з книгами.Led-стрічка розклеєна по периметру кімнати, на стелі.Дві маленькі шафки по сторони від ліжка.По праву велике панорамне вікно, яке виходило на чудовий дубовий ліс.Неймовірний запах, свіже повітря і спів пташок, що може бути краще.
Також тут знаходяться ванна в темних відтінках і просторий гардероб, який дуже добре освітлений.Нарешті там вмістяться всі мої кросівки і сумки.
Пісня в моєму плей-листі змінилась на Stereo-Hearts і я почала підспівувати.Приступила до миття підлога ненароком в ритм качала стегнами.Музика грала на весь дім, тому я не чула майже нічого, та навіть не хотіла чути.Я задумалась про своє й не помітила, як хтось підійшов ззаді і різко вхопив мене за талію.Я вже хотіла була вдарити його, як повернулась і побачила Бакі, який підло всміхався шкіривши зуби.Пісня різко переключилась на "In the dark I see your smile" я випустила швабру й мою руку перехопив Джеймс.Ми почали розгойдуватись в ритмі, його рука бігала по моїй спині.Я злегка поклала голову йому на груди.Він прижав мене ще сильніше, я відчувала його парфюм з нотками грейпфруту і кави.Просто неймовірно і розпливлась в усмішці, відчула як він поцілував мене в голову.
Пісня вже давно закінчувалась але ми стояли так ще хвилин 5.
Я нарешті підняла голову й глянула в його неймовірно глибокі блакитні очі.Міцніше взявшись за його плече.
Темно-синя кофта поло видно облягала його тіло показуючи кожен сантиметр.Чорні джоггери й каштанове волосся по плечі.
— Чому саме я? — неочікувано задав питання він.Моя усмішка зникла і насупила брови.
— В сенсі? —я справді не розуміла про що він говорить.Це забивало мене в глухий кут з якого не можна було вилізти
— Чому ти вибрала мене? — більш точніше, але все ще не зрозуміло.Напевне він хотів запитати, чому я полюбила його і зараз з ним живу?Хоча є купу інших варіантів.Він серйозно над цим задумується, його настільки це хвилює здається він не може повірити, що його хтось любить.І це скоріше всього моя винна.Я не до кінця пояснила йому,що він така ж людина як будь - хто.В кожного є свої скелети в шкафу, просто в когось вони зовсім маленькі, а в когось величезні.Але те що його примушували вбивати — не робить його поганою людиною.Скоріше навпаки він сильний, що зміг вибратись звідти і продовжити жити з цим далі.Хоча життя деколи вставляє палки в колеса, але це вже не важливо.
Він очікуючи на мене дивився, а мені вистачило декілька секунд, щоб пояснити йому що і до чого.
— Ну по-перше я тебе кохаю, а як говориться серцю не накажеш.По-друге мені більше ніхто не потрібен окрім тебе і я плювати хотіла, що ти там робив, чи ким був.А по-третє якщо ти думаєш, що я тебе боюсь і просто шкодую тебе, то будь ласка передумай інакше я буду дуже сильно злитися.А тобі краще не знати,що буде коли я злюсь. — я обійняла його за шию притискаючи до себе.
— І ще не смій думати, що ти просто найгірший в світі.Ти сама найкраща людина, яку я коли небудь зустрічала.Зарубай це собі на носі! — я відсторонилася і очікуючи вигнула брови забираючи усмішку з обличчя.Я хотіла показатися злою, але нажаль в мене цього не вийшло тому ми разом розсміялися, через декілька секунд.Він ще сильніше прижав мене до себе і ледь чутно прошепотів.
— Ти зводиш мене з розуму! — він сказав мені це на вухо й по моїй спині пройшлись мурашки, я тихо поцілувала його.Забувши про прибирання домашній клопіт, музику, яка повторювалась вже третій раз поспіль.Час замер для мене і я помічала тільки його.
Він акуратно відпустив моє лице і повернув в сторону кухонного столу, на якому стояв шикарний букет рожевих півоній.
Я розтанула просто обожнювала ці квіти.Запах рознісся по всій кімнаті, я легко закрила очі вдихаючи цей запах.Мимоволі посміхнулась і знову обернулась на Бакі.
— Звідки ти знаєш? — я радісно глянула на нього я потім майже не торкаючись поцілувала його в щоку.
— Мені таке не підходить — він натякав на щоку, тому затягнув мене в довгий поцілунок.А потім відсторонився і знову прошепотів.
— Я кохаю тебе — можливо він боявся своїх почуттів, тому й говорив це дуже тихо, лише мені на вухо.Я відчувала його гаряче дихання і теплу шкіру.