I helped Him

Справа за малим♟️

Ми піднімаємося довгими сходами догори.Один з охоронців бере мене під руку,щоб я мало не втекла.Таке відчуття ніби в мене є вибір.
На сходах темно я нічого не бачу тому мене фактично тягнуть за собою.На руках залишаться синці,хоча їх чимало.Голова трохи паморочиться від наркотиків,але я тримаю себе в руках й зі мною все наче нормально
Сходинок дуже багато і коли ми вже підіймаємось на гору попадаємо в самий звичний для людського ока офіс.Люди ходять з паперами щось пишуть на комп'ютерах,п'ють каву все без шансу.На підозру.
«Можливо через цей офіс відмивають гроші.»
Припускаю я.Та не зразу розумію,що мені відпустили руку.І я вже не проста полонянка,а звичайна людина.
На нас ніхто не звертає уваги.Всі працюють як бджілки у вулику.Сонні та не в настрої.Я шукаю очима годинник.Кидаю погляд чуть вище на стіну ліворуч і бачу як маленька годинникова стрілка показує 11:36.
«Здається я була тут не так довго.»
Забула розповісти,мене переодягнули в той самий одяг,але чистий і помили.Всі рани замастили маззю.Ми заходимо в ліфт і мені стає тісно.Чотири великих чоловіка знаходяться зараз зі мною в одному ліфті.Можна зловити панічну атаку,виглядають вони так собі.Один з охоронців нажимає кнопку на якій написано «0».І ми починаємо спускатись.Я помічаю,що тут всього 5 - поверхів.
— Ти ж ходила в магазин я правильно розумію? — звертається до мене Бекер.Він поправляє сорочку в дзеркалі.Я морщуся.
— Так — хриплим голосом говорю я.Що можна було очікувати,я не говорила від тоді як вийшла з дому.
— Тебе підвезе машина ближче до вежі месників.Там ж будуть пакети з продуктами.Як тільки ти прибудеш додому зразу дій,ти знаєш часу в тебе обмаль — продовжує він.Від його запаху паморочиться голова(не в хорошому сенсі цього слова.)І ми виходимо по черзі.Спускаючись на підвальну парковку.
— Зроби все як тобі сказали!Інакше наслідки ти знаєш! — говорить Кріс з усмішкою на обличчі.Він акцентує увагу на останньому реченні.
«Я сама все прекрасно розумію.»
Мені відкривають двері.Садаждаючи в сріблястий «Hyundai Elantra».Я кидаю на останок погляд на Райта.Як же хочеться зтерти цю усмішку з його лиця.
Водій дивиться на мене через дзеркало і ми рушаємо.
Я звертаю увагу на два бумажних пакета з їжею.
«Чи безпечно це буде їсти взагалі?»
Поки ми їдемо я спостерігаю за пейзажами.Картинка міняється одна за одним.Водій передає мені телефон не повертаючись в мою сторону.Він слідкує за дорогою.
— Твій телефон.Там є адреса куди привести Барнса і час.Ще підслушка — щоб ти нічого лишнього не бовкнула — говорить він монотонним голосом.Проговорюючи кожне слово як робот.
Я акуратно беру телефон і маленький мікрофончик ледь помітний з його рук й дивлюся адресу - «135 PROSPECT ST FALLS NY - 13.00»
Після чого прикріпляю його чуть вище грудей за лямкою топа, його точно не буде видно.
«Їхати до цього місця хвилин двадцять.Ще потрібно скопіювати дані Щ.И.Т. - це займе ще десять хвилин.
Я скажу Барнсу,що ми поїдем прогулятись візьму машину.І там вже буде,що буде.»
Ми доїжджаємо я беру пакети та виходжу з машини,на цей раз мені ніхто не відкриває двері.Я в декількох кварталах від месників.Екран телефону показує рівно дванадцяту.Я переходжу дорогу і прямую до дверей.Сканер лиця впізнає мене.
По дорозі зустрічаю агентів я вітаюся з ними усіма.
«Вони навіть не підозрюють,що я прийшла зрадити їх і фактично я помираю.»
Від цієї думки мене починає трясти,але я беру себе в руки і наче заспокоююсь.Заходжу швидко на кухню - джекпот!- нікого немає кладу пакети на стіл.І кулею вилітаю з переміщення.Далі я йду тихо і розмірено.
Ще не вистачало лишніх питань.
Я заходжу в кабінет з усією інформацією і вставляю картку в один з ноутбуків,швидко ввожу пароль.
«Як добре,що Тоні дав мені його.»
І вибираю скопіювати усі дані.
Здається воно буде завантажуватися вічно.Я чую чиїсь кроки і ховаюсь під стіл накриваючи флешку листком А4.Прикриваю собі рота для того щоб гучно не дихати.Сердце шалено б'ється а у вісках пульсує.
Просто зараз мене помітять і я не знаю,що буду говорити.
В кімнаті Стів і Наташа я впізнаю їх по голосу.Вони шукають щось в бумажних архівах перекидаються словами,після чого виходять.
Я з легкістю видихаю і дивлюся на монітор.100% - є!
Я витягаю флешку виключаю ноут.І хутко виходжу з цієї кімнати.
«Наступний на черзі Бакі.
З ним то буде простіше...»