Доле, чому?

4

Хлопці знайшли Хьонджіна непритомного в тій залі.
-Та що з цим хлопцем? Одні проблеми, - Синдже шукав аптечку.
Хьонджін несподівано сам прийшов до тями і важко дихав.
-Що з тобою? Що сталось?
-Не знаю. Я чув когось, але не бачив..Мене так зір підвів, я нічого не бачив.
-Що ти за людина, - жалівся Синдже.
-Давайте чимскоріш оглянемо тут все і підем. Тільки до вечора, щоб нас тут не було.
-Чому? - запитав Муйон.
-Я впізнав голос невідомого. Він мені допомагав.
-Ой, знову твій загадковий рятівник?! Хоч би знав хто він. Може, він теж плід твоєї уяви, - сказав Синдже.

-Диви, старовинні дзеркала.
Хьонджін подивився на Синдже і його відображення. Він почав відходити назад доки не врізався в якусь шафу.
Синдже на звук повернувся, а його відображення так і дивилось на нього.
-Хьонджін, що сталось? Чому ти такий наляканий?
-Дзеркало.
-Це не зовсім дзеркало, - Хьонджін почув знайомий голос.
-Що з ним не так?
-Демон.
-Який? Де? Це моє відображення. Що тобі є? - Синдже подивився в дзеркало і знову на Хьонджіна.
Хьонджін спостерігав за демоном в дзеркалі. Здається, він хотів вирватись.
-Синдже, відійди! Зараз! СИНДЖЕ!
-Відхожу, все.
Хьонджін ривком підбіг до Синдже, штовхнув його в бік подалі від дзеркала  і кинув дзеркало, воно робилось.
-Ти божевільний! - Синдже стояв в шоці.
-Боже, вдалось.
-Що ти робиш? - запитав Муйон.
-Синдже ледь не захапав демон. Дякувати треба. 
-Давайте підем звідси. Хьонджін зводить мене з розуму. Давай не травмувати його. Колись повернемось сюди без нього, - сказав Синдже.
-Кайфоломи. От і йдіть.
-Ти не йдеш? - запитав Хьонджін.
-Я не боягуз.
-Ти чув, що Хьонджін казав? Я йому в якійсь степені вірю, - сказав Синдже.
-Ой. Мене демони самого бояться.
-Ну й сиди тут.
-Ти помреш, - сказав Хьонджін.
-Виживу. Йдіть!

-От впертий, - сказав  Хьонджін.
-Він не помре, - почувся знайомий голос.
-Помре! От побачиш. Демони його захапають або просто в'бють. Якщо він стане демоном, що тоді? Ти допоможеш?
-З ким ти розмовляєш? - запитав Синдже.
-Та так. Пішли... Вночі кругом і в усіх ущелинах розсип сіль, вмийся святою водою і кругом ліжка теж сіллю обведи. Будь ласка, послухай мене.
-Добре.
-Тільки чесно. Ти мені дорогий. Той демон знайде тебе. Ти вже його жертва. Не всім так щастить, як тобі.
-Хьонджін, я тобі вірю і послухаю тебе. Все, бувай.

Ніч. Майже третя.
Синдже зробив все так, як сказав Хьонджін. Він не вірить в містику, але вірить Хьонджінові.
Незнати звідки взявся невідомий силует. Синдже не бачив його, бо спав. Цей невідомий спочатку хотів налякати хлопця. Стуки, грюки, потойбічний шепіт розбудили Синдже. Він простягнувся на ліжку. Біля вікна він побачив якусь особу з палаючими очима. Невідомий витер сіль зпідвіконня. З надвору в середину будинку влетіла темна субстанція і  полетіла до хлопця. Синдже був впевнений, що в безпеці, але його коло біля ліжка теж було розірвано. Демон потрапив до хлопця.

Ранок
Хьонджін прокинувся і ввімкнув телевізор. Там розповідалося про жахливе криваве вбивство. Хлопець впізнав квартиру Синдже і швидко побіг до нього.
-Де Синдже? Що з ним?
-Туди не можна. Стійте!
-Будь ласка, я його брат. Пустіть!
Хьонджіна не одразу пустили. Він зайшов в кімнату хлопця, а там все перекинуто, розбито, а ліжко повне крові, на стіні бризки крові, якісь частини хлопця лежали по кімнаті. Хвану стало погано, його ледь не знудило.
-Синджеее, ніі..ніі, Синдже, - в Хьонджіна стався нервний взрив і серцевий приступ водночас.