Доле, чому?

6

-Хван Хьонджін, я веду справу Вашого брата. Прийміть мої співчуття. Можете відповісти на деякі питання?
-Кругом його ліжка була сіль? - перебив його Хьонджін.
-Так. Про це я хотів запитати.
-Є фото?
-Пройдіть у відділок і все побачите.
-Речі забери. Куди розігнався? - Хьонджіна зупинив той лікар.
-Які? А.
-Бе.
-Лікарю, якісь проблеми? - втрутився слідчий.
-Ні. Я просто нагадую йому. Допобачення, - на кінець розмови лицемірна усмішка і він вийшов.

В відділку йому показали всі фото, що його цікавили.
-Сіль була. Що ж сталось? Хтось розірвав коло?
-Про що Ви? - слідчий почув шетіп Хьонджіна.
-Та так.
-Ви з якоїсь секти?
-Ні. Воно так виглядає збоку. Чимось можу допомогти?
-Ви ще не відповіли на жодне моє запитання.
-Задавайте.

Хьонджін йшов додому пізно вечері. Ще не темно, але вже моторошно. Голі дерева нагадували страшних істот.
Його все ще переповнювали емоції. Синдже не просто так помер. Хван звинувачув себе. "Я не захистив його", - думав він. Це його ранило.
Хьонджін йшов і не дивився куди.
-Дивись куди йдеш!
Хлопець врізався в якогось чоловіка.
-Вибачте, - він пішов далі з опущеною головою.
-Е, ні!
Один з них схопив його і штовхнув до стіни.
-Ай. За що? - Хьонджін підняв погляд на них. - Аа, - в вухах з'явився різкий звук, від чого хлопець схопився за голову. В очах знову потемніло.
-Що з тобою? - запитав перший.
Хьонджін випрямився. В очах все ще темно, але заскок світла потрапляє до ока. Момент і він непідвладний собі. Його погляд став божевільним З'явилась сила. Він відчував приплив енергії.
-Ей, що це з тобою? - запитав перший.
-Пішли, народ, - насторожився другий.
Хьонджін напав на одного з них і відкинув його до стіни, від чого, здавалось, затрусилася земля.
-Тікаймо.
Ті двоє втекли.
Хьонджін впав на землю і старався віддихатись.
-Що.це.було?
Він перевів погляд на чоловіка, яким він кинув об стіну.
-О, Боже! Що з Вами? Ви живі? - він кинувся до нього.
-Йди додому! - почувся знайомий голос.
Хьонджін старався якось допомогти чоловікові. Його, наче, хтось шарпнув за плече. Хлопець відійшов назад.
-Йди! - продовжував голос.

Хьонджін йшов додому і думав, що то тільки що було. Це вперше таке з ним. Головне, щоб ніхто не бачив.
Біля своїх дверей він побачив Муйона.
-Чому Синдже не бере слухавку?
-Він не може.
-Чому?
-Він помер. Демон таки з'явився і розірвав його.
-Що? Т-ти жартуєш? Скажи, що жартуєш.
-Хіба на це схоже? Де ти був весь цей час? - Хван розізлився.
-Там в замку.
-Два дні? Що ти там робив? Як ти вижив?
-А ти не радий?
-Якби не твоя дурна ідея, Синдже був би живим! Бачити тебе не хочу.
-Він теж був моїм другом. Мені жаль його, - жалісним голосом сказав Муйон.
-Не видно. Йди! - Хьонджін просто зайшов в квартиру і замкнув за собою двері.
-Хьонджін. Ей, ну вибач. Відчини. Хьонджін.

Хван пройшов глиб квартири до своєї кімнати. Біля його ліжка лежала баночка заспокійливо і записка:
"Я знаю, що тобі погано і знаю, що, коли прийдеш додому, будеш плакати. Я не зміг його захистити, я просто не знав, що так буде. Вибач мене. Мені справді шкода. Тримайся і не плач всю ніч, ато видадуть очі.
                                       Твій Демон"

-Чого він про мене піклується, якщо він демон?
В вікно постукали. Хвідчинив вікно в нього влетіла ще одна записка:
"Те, що сталось кілька хвилин тому, це був я. Я вселився в тебе, щоб налякати тих чоловіків. Нічого поганого я не хотів...лише поїсти.
                                Думаю знаєш хто"