Доле, чому?

8

-Боже, допоможи, - мовив Хьонджін.
-Тільки "Боже"? Я тобі не потрібний? От же ж ти невдя
-Ей, не треба так казати. Я надіюсь і на тебе.
-На себе надійся. Чому я маю вирішувати за тебе проблеми? От звикнеш до цього, я зникну і що тоді?
-Ну, вибач. Можеш когось з'їсти.
-Сама щедрість, - насмішливий голос лунав в голові хлопця.
-Це моє вибачення.
-Хьонджін, з ким ти розмовляєш? - до кімнати зайшла трохи спантеличина жінка
-А яяя..пародіюю сцену з фільму.
-Аа. Якийсь хорор?
-Так.
-Вечеря майже готова. Приходь, - вона здається, щось вчуяла не те.
-Чернз тебе мені вилетить. Не говори до мене, коли ми не одні.
-Це вона? - голос різко змінив тему.
-Так.
-Я не буду з'являтись.
-Ей, чому? Ти її знаєш? Вона погана?
-Для тебе цілком безпечна. Мені пора.
-Ей. Ну куди ти?

Хьонджін вийшов на кухню.
-Я чула про твої дивності і проблеми з психікою. Чому ти в молодому віці вже так нервово напружений?
-Життя таке. Все, що можу сказати.
-Ніякий твій Демон тебе не зачепить, поруч зі мною.
-Що? - Хьонджін ледь не попихнувся і почав кашляти. - Які демони?
-Ну, ніхто тебе не зачепить, - жінка привітно всміхалася. - Просто чула пліткують, що тобі демони вважаються.
-Ви ж не думаєте, що я божевільний?
-На цьому світі чого тільки нема. Ніколи не знаєш чи всі легенди - це просто вигадки чи правда. Їж.
Жінка така спокійна і мила, що, дивлячись на неї, Хьонджінові стає спокійніше.

Одного вечора, точніше ночі, Хьонджін йшов до себе, бо не все забрав.
-Ей, це не ти побив нашого друга?
-Точно ти! Стій!
Хьонджіна схопили.
-Пустіть мене, - хлопець впізнав тих чоловіків.
-В нього перелом всіх кісток. Не знаю як в тебе це вийшло, але ти відповісиш за все, - сказав перший.
-Я сам не знаю як. То не я був. Про що ви взагалі?
-Не будь дурнем, - сказав другий.
-Якщо бачили, що я того разу витворяв, нащо лізете? - Хван думав, що вони відстань після цих слів, але:
-А ти повтори.
-Давай.
-Повернись, будь ласка. Вони мене ж вб'ють. Ей, ти мене чуєш. Ну, повернись, - Хьонджін оглянувся по сторонам.
-До кого це ти?
-Мені гаплик, - він зрозумів, що його демон не прийде.
Хьонджіна побили на раз два. Та де він зможе відбитися від таких здорових чоловіків?

-Ахх. Я що знову в лікарні? АА. Ідіот. Придурок. Чому ти не з'явився? А якби я помер? Так, я не зміг відбитися. Вони ж такі здорові. А ти. Чому ти не з'явився? Що не так? Ми навіть не сварилися. Ах. Ти придав мене. Ти.. - він зупинився, бо побачив погляд того дивного лікаря:

-Боже, знову ти, - відвернувся Хьонджін..
-Ну й про кого ти говорив? Тебе побили, бо ти не вмієш оборонятися. Чого ти на інших відповідальність перекидаєш?
-Аа. Та що ж це. Боляче, - Хван старався ігнорити слова лікаря.
-Ти ще подригайся, зовсім помреш.
-За що ти так зі мною? Що я такого тобі зробив?
-Відколи ми перейшли на ти? Ти менший мене, тому я говорю не формально, май хоч трохи поваги.
-Добре.
До Хьонджіна зателефонувала міс Лі.
-Хьонджін, я так переживала. Де ти? Чому не береш слухавку? Все добре?
-Так. Все добре.
-ВІН В ЛІКАРНІ, - викрикнув лікар.
-Закрийся!
-Що? В лікарні? Де? Чому?
-Все добре, - переконував Хьонджін.
-Не добре. Швидко сказав де ти.