Доле, чому?

25

*Тієї ночі

Демон побачив, що Хьонджін знепритомнів лише після розборок з тим демоном. Він зателефонував в швидку, так як серцебиття хлопця знижувалось щосекунди.
До них вибігла міс Лі. Ліхі вона залишила вдома.
-Хьонджін. Що з ним?
-Він не помре..може, - він знову байдужий до хлопця.
-Це ти зробив?
-Ні. Він мені нічого не зробив.
-Ти демон, тобі причина не потрібна.
-Я стараюсь бути людиною. Я нею стану.
-Не станеш. Ти народився демоном. 
-Я роблю добро, щоб ти мене прийняла. Чому ти всеодно ненавидиш мене? Ти думаєш, що все, що я робив це було для забави? Ні, я хотів привернути твою увагу, а ти!
-Вбиваючи інших, твоя сила проростала. Ти сам створив себе. Такий, як батько.
-Хто мій батько? Я сам його знайду і вб'ю за те, що заставив тебе страждати, - сказав демон. - Ти не хотіла дитини від демона, а я народився. Я тебе прекрасно розумію. Але ти могла хоча б любити мене, може я не був злим.
-Як можна любити демона? Ти не здатен на добро.
-Якщо так, то я вб'ю Хьонджіна. Весь цей час я оберігав його, думаючи, що доля мені пробачить і допоможе стати людиною..тепер я не хочу нею бути. Не хочу жити з тобою в одному світі, - він замахнувся кігтями на непритомного хлопця.
-Мінхо, ні! Не треба, прошу.
-Чому? Ти його любиш? Він на це заслуговує? На твою любов заслуговує? В один день ти викинеш його так само, як мене.
-Ні. Я хотіла про його подбати, бо не змогла подбати про тебе. Після того, як я тебе викинула мені було так погано і все навколо було проти мене. Я думала, що якщо комусь допоможу, доля ще всміхнеться мені. Я хотіла виправити помилки, - жінка заплакала. - Я не ненавиджу тебе. Ти мій син. Я тебе люблю.
Швидка приїхала. Мінхо поїхав з Хьонджіном

*Сьогоднішній день

Мінхо стояв біля дверей.
-Як ти? - запитала жінка.
-Все добре.
-Що сталось?
-Я не пам'ятаю. Я знаю, що щось пригадав, але не пам'ятаю що. Що взагалі вчора було?
-Квансу об'єднався з демоном, - сказав голос.
-Що? З яким?
-Не знаю. Не переживай, я його знищив.
-З ким ти розмовляєш? - запитала міс Лі.
-Та так. Мені краще коли мене випишуть?
-Сьогодні, - сказав лікар.

Школа

-Хьонджін, зачекай.
-Муйон, чому ти постійно спізнюєшся?
-Мені так далеко йти. Я не можу так рано прокидатися, - жалівся хлопець.
-Я взагалі цієї ночі не спав.
-Чому?
-Мучили кошмари. Я чув, що знайшли труп Квансу.
-Що? Що з ним?
-Просто мертве тіло, схоже на скелет і все. Я не бачив. Мені про це сусіди розказали. Його знайшли неподалік нашого району.
-Не район, а осередок демонів. Добре, що я з'їхав, - Хьонджін здавався трохи сонним. Ну звісно він цієї ночі взагалі не спав.

Хлопці зайшли в школу.
-Що там таке?
Знову труп. Цього разу це вже прибиральник. Його знайшла міс Лі. Коли Хьонджін побачив це, то злякався і розпереживався.
-Міс Лі, я йду з дому, - рішуче сказав він.
-Куди?
-В свою стару квартиру. Ви бачите, що тут робиться.
-Ти будеш сам.
-Вам краще. Не сперечайтесь зі мною. Я боюсь за Вас. Бачите, що загроза могла доторкнутися Вас.
-Хьонджін, що таке? - міс Лі мусить вдавати, що не знає.
-Це через мене. Вони переслідують мене. Не розпитуйте. Я зберу речі і переїду.