Доле, чому?

24

Ліхі зайшла.
-Що Йохі тобі казала і показувала?
-Демон, якого вона сфотографувала десь серед нас. Вона мені не сказала хто це. Казала, що хоче тобі розповісти, але не встигла. Він її знайшов. Єдине, що знає - це хлопець з твого округу. Він все приховує, але водночас і забирає твої сили. Вона випадково наткнувся на його перетворення і вбивство.
Хьонджін застиг.
-Я не знав, що все так критично, - озвався голос.
-З Ліхі все буде добре?
-Я не знаю. Давай заберемо її з собою, - сказав голос.
-Вона теж в небезпеці? - запитав слідчий.
-Напевно.
-І що мені робити? Це ж демон.
-Я візьму тебе з собою.
-Ми можемо захистити її, - сказав чоловік.
-Від демона? Вона піде до нас.

Вечір. Ще не дуже темно. Хьонджін і Ліхі спішили додому.
-Давно не бачились, Хьонджін.
Хьонджін зупинився.
"Квансу? Що він тут забув?" - Хьонджін повернувся до хлопця.
-Ми не договорили тоді. Вже всі знають, що ти демон? Чи ти замулив їм очі?
Очі хлопця неприродно блищали.
-Квансу, це точно ти?
-Ну, у мене теж є друзі демони.
-Ліхі, сховайся. Ти ж знаєш, що він допомагає тобі не просто так? Він щось в тебе забере.
-Але я помщусь за батька, - його голос трохи погрубшав.
-За якого батька? Я не розумію.
-Він, напевно, про того дядька, якому ми кістки передомали, - сказав голос.
-Я радий, що ти зараз зі мною, - Хьонджіну стало трохи легше. - Надіюсь, все обійдеться.
-Навряд, - зза дерева вийшов демон Хьонджіна в масці.
-Це є твій друг? Чому такий малий?
-Зате сильний.
Очі Квансу запалали.
Демон заступився за Хьонджіна. Хьонджін побіг додому за сіллю і свяченою водою додому. Добре, що це не далеко. Він зробив коло з солі і залишив його відчиненим, щоб сюди загнати демона. Демон Хьонджіна старався вигнати демона з Квансу. В одну мить йому вдалося. Він загнав його в коло, яке Хьонджін одразу замкнув. Демон повернувся до Квансу. Він підняв його за комір.
-Грішник, вбився, зрадник..Мм.
Демон висмоктав з хлопця дух.
Хьонджін стояв в одному положені. Саме цей демон вбив його батька. Йому наблизили забуті спогади. Все настільки разом прийшло, що він не знав, що робить і де він. В його голові все змішалося. В очах темрява і..і він відключився. Що далі було, він не знає.

Прокинувся він де? Ну, як завжди. Лікарня - це його другий дім.
-Добрий ранок, - Хван сів на ліжку.
-Давно не бачились, Хьонджін. От що ти за дитина?
-Я що винен? Мені раптово стало погано і я тут.
-В тебе серце зупинилось.
-Який це раз за місяць? Третій?
-Ти думаєш це нормально? Чому я маю за тебе переживати?
-Тим паче, - і тут Хьонджін зупинився. - Ти, що мене полюбив?
-Мені за тебе гроші платять, тому так.
-Хтось приходив?
-Сьома ранку, звісно ж ні.
-Спробую заснути.

Хьонджін крутився-крутився і не заснув. Ну й що робити? Він взяв телефон і ввімкнув дорамку.
-Лягай, подивишся зі мною.
-Я з твого року?
-Я ж не мультфільми для дошкільнят дивлюсь. Лягай.
Мінхо підійшов і ліг біля Хьонджіна. Так вони й дивились дорамку до тих пір поки не розпочався відвідувальний час.
В палату зайшла міс Лі. Вона побачила цю картину і всміхнулась. Мінхо як побачив жінку, одразу встав з місця і відійшов.