Доле, чому?

9

Міс Лі прилетіла пулею. Через кілька хвилин вона вже прибігла до лікарні.
Вона відчинила двері і влетіла до Хьонджіна.
-З тобою все добре?
-Так. Не треба переживати.
-Що ж ти постійно кудись потрапляєш?
-Життя таке.
-"Життя таке". Кожен день калічиться, - перекривленим голосом сказав лікар.
Жінка перевела погляд на нього і завмерла.
-Що? Чому дивитесь так?
-Що це за лікар?
-Я не лікар, я купив диплом...Досить дивитися на мене, я не вистава.
-Не смій так говорити з..- вона видихнула. - Хьонджін тобі щось потрібно?
-Потрібно. Зачини його в клітці, може трохи довше проживе, - сказав лікар.-Або клепок в голові, тоді теж виживе.
-Лікарю, можете йти, - сказала жінка.
-Ви що? Я маю наглядати за моїм єдиним і дорогим пацієнтом.
-Ви знайомі? - перебив Хьонджін.
-Трохи. Тебе скоро випишуть?
-Завтра, - сказав лікар.
-Але ж він ще такий слабкий.
-Ще сьогодні стане здоровим.
Жінка дивилась на нього трохи здивованими очима.
-Обіцяєш?
-А ти його вже полюбила? Чи це ти його просто жалієш? Не звикай до нього! Він всеодно помре. Він не твій син!
-Не смій! - жінка підійшла до лікаря.
-Він виглядає жалюгідним. Нічого сам не може і постійно жаліється. Як це ти ще не помер? Бісиш жахливо.
Міс Лі вдарила лікаря по щоці.
-Стоп! Ей, - Хьонджін старався встати з ліжка.
-Ти жахлива жінка, - лікар усміхався, наче божевільний, а на очах сльози.
-Відійдіть, - Хьонджін відвів міс Лі від лікаря. Він бачить цю картину і йому стає жаль..самого себе? Він справді жалюгідний, але він ще малий. Але щось важливе і сумне ховалось в словах лікаря.
Зависла довга тиша. Лікар стукнув по стіна рукою. Всі перевели погляд на нього.
-Хьонджін, пішли прогуляємося. Не сидітимеш ти на місці. Вставай. 
-Я з вами.
-Краще розпитай лікарів про стан здоров'я Хьонджіна, поговори з медсестрами або щось інше, але не йди за нами. Думаю, ти здогадаєшся чому.

-Як Вас звати? - запитав Хьонджін на прогулянці.
-Тобі не веодно?
-Ні. Я хочу знати Ваше ім'я.
-Перехочеш.
-...
-І що ти будеш робити з цією інформацією?
-...Не знаю.
-Повір, легше не стане, - лікар притримував Хвана.
Хьонджінові ставало легше. Всі болі відступають. Але чому?
-Чому ти плакав?
-Я не плакав.
-Але хотів, - доповнив Хьонджін.
-Знову на "ти"?
-Переводите тему?
-Тобі не всеодно?!
-Ну, для Вас це, можливо, бол
-Рот на замок! Не хочу, щоб ти знав! - він міцно схопив і зіжав його за руку.

Наступного дня Хьонджіна виписали.
Він знову приніс пояснювальна записку, що був у лікарні. До речі, у школі новенький.
-Ти вже чув про новенького? Він вчора прийшов сюди, - сказав Муйон.
-Звідки? Я вчора цілий день в лікарні провалявся.
-Що знову сталось?
-Мене побили,  але там така історія.. Забий. Що за новенький?
-Квансу. Він ідіот. Це було видно ще тоді, як я його побачив вперше.  Він вже завів собі дружків. Пам'ятаєш О Иміна? Він скинув його з трону. Тепер він фіфа школи. Уяви, який він. В перший день підкорив пів школи і учителів. Краще тобі не попадати йому на очі, він дебіл. Ти популярний серед дівчат і йому це явно не сподобається. 
-Ей, ти! Ти Хван Хьонджін?
-Боже, за що я це все заслужив? - Хьонджін перевів погляд в небо. - Так, це я Хьонджін. Що таке?
-Тепер я король школи, - пихата морда виступила вперед.
-Добре. Я не заперечую.
-Всі дівчата мої.
-Мг.
-І вчителі на моєму боці.
-Я зрозумів.
-Чому ти такий спокійний?
-Ну, я такий, - так само спокійно відповів Хван.