Доле, чому?

7

Наступного ранку Хьонджін збирався йти в школу.
-Ти всю ніч тут спав?
-Я знаю, що це моя вина, вибач. Якби я знав..Більше я тебе не буду нікуди кликати.
-Можеш кликати. В мене вже нікого нема.. *видих* Зайди, хоч поснідаєш.
-Не хочу. Пішли в школу.

Вони вийшли з під'їзду. Біля сусіднього під'їзду здійнявся гамір. Хлопці підійшли, щоб подивитися.
Поліція. Купа народу.
-Хоч би ізолювали це від людей, - сказав Хьонджін.
До стіни був спертий напів обсохший сивий майже кістлявий блідий труп.
-Це демон з замку. Він тут, - сказав Хьонджін.
-Ти впевнений?
-Він харчується людським страхом. Я тоді легко відбувся. Він прийшов за мною.
-Хьонджін, не починай. В нашому районі вже таке було. Який це вже труп шостий?
-Так.
-Пішли в школу, бо запізнимося, - сказав Муйон.

В школі всі співчували Хьонджінові. Навіть вчителі нічого не казали і не придирались. АЛЕ:
-Хьонджін, в тебе не залишилось, навіть брата, ми думаємо над тим, щоб віддати тебе в притулок, - сказав директор.
-Ні, не треба.
-Минуло вже пів року від смерті твої прийомних батьків, зараз ти втратив і брата. Ти неповнолітній. Ти не працюєш на роботі. Не знаю, як ви виживали цих пів року, але так далі не може продовжуватися.
-Я в нормі. Правда. Я знайду роботу.
-Він з чистими намірами, - сказав голос.
-Вибачте, я підслухала вашу розмову, - до розмови приєдналась прибиральниця. - Якщо Хьонджін не хоче в дитбудинок, то я можу прийняти його, поки йому не виповниться вісімнадцять.
-Хьонджін, що скажеш?
-Ні, будь ласка.
-Прдумай над цим! - директор вже перейшов на накази.
-Добре, я подумаю і завтра вам скажу.

-Що скажеш?.. Ти мене чуєш?..Ей. Потім поговоримо, - сказав Хьонджін до голосу.
Над цією пропозицією треба дуже добре подумати. Та ту і думати не треба, Хьонджін скаже "Ні". Його постійно переслідують демони. Нащо йому комусь шкодити? Мало пережив втрат?

-Про що думаєш? - до Хьонджіна підскочив Муйон.
-Та так.
Вони йшли тихо, поки Хван не подивився на Муйона.
-Що це?
-Що там?
На шиї Муйона було дуже видно вену. Точно вену? Воно, наче, ворушилось. Щось схоже, ніби кров по вені циркулює, але якось швидше. Хьонджін торкнувся того місця.
-Це вена, навепно, - Муйон прикрив рукою. - Забудь.
Хьонджінові могло просто привидітись.

Хьонджін прийшов додому пізно, бо затриався в шкільній бібліотеці. Знову ніч. Майже північ. Хван не вмикав світло, просто пройшов в темряві до своєї кімнати, розстелив ліжко і ліг. Довго він не міг заснути.
-Думаєш чи варто переїхати до міс Лі? - запитав демон.
-Так. З однієї сторони мені не було б так важко самому, а з іншої вона може померти.
-Ти добре подумай.
Хьонджін випрямився на ліжку.
-То ти тут.
Навпроти світились очі.
-Я таки прийшов... То?
-Якщо я переїду, ти будеш захищати її?
-Буду. Але може все бути. Я не знаю хто з твого округу демон і хто бажає тобі зла. Я не відчуваю іншого демона.
-Ще проклятий? Чому не знімеш прокляття?
-Я не можу та й мені не потрібно.
-Можу я побачити тебе?
-Звісно ні. Я показував тебе в своєму справжньому тілі, не хочу, щоб ти впізнав мене.
-Хоч би голос міняв. Я чую твій голос від кожного другого.
-Мені подобається мій голос.
-Самозакоханий демон, - вміхнувся Хван.
-Якщо житимеш з міс Лі, я буду з тобою. Якщо будеш тут, я буду з тобою..
-Чому ти піклуєшся про мене?..Ей. Ти вже пішов? Чому ніколи не можеш відповісти? От же.

-Я вирішив. Я погоджуюсь перееїхати до Вас, - сказав Хьонджін.