Доле, чому?

18

-Та ну.
-Ого.
-Ну, це видумка.
-Це реальна історія, - сказав Хьонджін.
-І ти знаєш з ким вона сталась? Де той хлопчик?
Хьонджін промовчав.
-Якщо це реальна історія, то це страшно. Я уявляю, що пережив цей хлопчик після цього явління. Бідна дитина, - сказала Йохі.
-Всіх ти жалієш.
-Світ такий несправедливий. Мені всіх жаль. Продовжуйте далі, а я спати, - дівчина встала і пішла до палатки.

Вже ніч. Всі лягли спати, лише один Хьонджін не заплющував очей.
-Хьонджін, - з над двору почувся приглушений шепіт. - Хьонджін.
-Починається..і тут не відстанете від мене. Не вийду я.
Палатку хтось розстібнув і чиясь кистлява рука просунулась в середину.
Хьонджін бризнув на руку свяченою води. Демон щось прошепотів від болю, його рука зашипіла. Хьонджін думав, що демон відстане. Його не було декілька секунд. Хьонджін хотів закрити палатку, але тут демон як вискочить перед ним. Його очі горіли. Хьонджін від такої несподіванки скрикнув, але одразу прикрив рот рукою. Демон почав плавити палатку.
-Добре, я вийду. Тіки тихіше, я ж не один тут.
Хьонджін виліз і такий одразу:
-Я хочу укласти договір, щоб ви мене більше не чіпали. Знаєте, як це надоїдає. Я вже не боюся вас, мені вже просто всеодно. Я так втомився, - Хьонджін говорив втомлено і серйозно водночас.
Це поставило демона в ступор. Він навіть забув для чого прийшов.
-Ти демон з замку. Тобі треба страх? То налякай мене ледь не до смерті і все, більше не приходь. Ато ти вже трохи набрид зі своїми скелетами. Я чутлива людина це правда, але це вже не страшно. Розумієш? Тепер від мене ти можеш отримати лише докори на життя. Воно тобі треба?
Демон ще стоїть в шоці.
-Я ж бачу, що не треба. Якщо хочеш налякати мене, то придумай щось справді страшне.
-Хьонджін, з ким ти розмовляєш? - з палатки визирнув його однокласник.
-Я по телефону розмовляю. Це мій знайомий зза кордону. Я скоро прийду, ти спи, - сказав Хьонджін. - Давай відійдемо, бо ти мене палиш.
Демон стоїть в шоці. Хьонджін звертається до нього, як до знайомого.
-Не йдеш? Тоді я пішов спати. Йди!
Хьонджін заліз в палатку. Демон так і зник.

Ранок
Хьонджін прокинувся пізніше всіх. Він таки пів ночі не спав.
-Привіт, сонько, - першого кого він побачив була Йохі. - Виспався?
-Так. А котра година?
-Третя дня.
-Ого.
-Ти якраз на обід встав. Пішли.
Дівчина ніжно йому всміхалась. Хьонджін сам всміхнувся. Вони пішли на обід. Всі сидять і їдять.
-Хо, я вчора вночі виходив на вулицю?
-Так, ти казав, що з кимось по телефону розмовляєш.
-Це не сон, - тихо сказав він. - Це погано.
-Що сталось? - запитав Муйон.
-Потім розповім.

Після обіду діти грали волейбол. Хьонджін сидів і спостерігав. До нього підсів Муйон. Хван все розповів за ніч. Муйон нічого не сказав.
-Що з рукою?
-Та обпікся до вогню, - відповів Муйон.
-Чого не граєте? - запитала Йохі.
-В мене трохи в голові крутиться, - пояснив Хьонджін. - Я краще посижу.
-А я такий голодний, - раптом видав Муйон. - Хочу їсти.
-Ти дві порції з'їв.
-Я всеодно хочу їсти. Хьонджін, пішли шось стиримо.
-Я брала з собою закуски. Хочеш? - запитала Йохі.
-Хочу.
-Пішли, я дам тобі їх.
Йохі і Муйон пішли до її палатки, а Хьонджін залишився спостерігати за грою.