Бунтарка, або Таймер сновидінь

Розділ 10 | Моментами

21 жовтня 2019 року. Понеділок.

Таця з їжею виявилася трохи важчою, ніж я її собі уявляла. На обід я злегка запізнилася, тому з надією в очах шукала серед натовпу Мію.

— Побачимося після уроків! — одна з чирлідерок з яскравою посмішкою піднялася з лави, як слідом за нею і решта дівчат. Мія продовжувала їм посміхатися, навіть після того, як вони пішли.

— Привіт! — варто було мені тільки сісти навпроти неї, як ця посмішка в мить зникла. — Я заїжджала до тебе вранці, але відкрила твоя мама і сказала, що ти давно поїхала. Але...

— І що? — байдужість у голосі подруги зробив перший укол.

— Але сказала це з невпевненістю. — Я ненадовго затримала на ній ледь невдоволений погляд, прекрасно знаючи, що вона його не помітить. — У тебе все гаразд?

— Тобі цікаво?

— Звичайно, ми ж подруги.

У відповідь я лише отримала глузливу посмішку.

— Як у тебе справи з групою підтримки?

Відповіді не було.

— Чула, що в тебе гарно виходить. Я буду чекати твого виступу.

Наче об стіну горохом. Господи, зі стелею розмова буде більш продуктивною!

— Дивно, що їм ти посміхаєшся щиро, а мені вже ні. — Реакції теж. — Учора, чула, проходили їхні збори. Була там? — Ні слова у відповідь, ретельно пережовуючи їжу. — Ми мали провести той день разом...

— Була зайнята. — Різко відповіла і піднялася Мія, тим самим перебивши мене.

— Дівчатка, привіт! — я відчула на своїх плечах широкі долоні хлопця, котрий нахилився ближче, аби заглянути в очі.

— Мені треба йти. Побачимося. Або ні.

— Річард, — я з сумом у погляді проводжала Мію, тяжко набравши повітря до легень. — Чому вона така?

— Я не можу дати тобі відповіді, Енні, — він не сідав поруч, лише сперся руками на стіл. — Ти б бачила, як вона почала сперечатися з мамою. Ото біда.

— Я нервую.

— Не варто, — він хитнув головою, — Краще приходь на вечірку. Завтра в домі Пеггі. В когось день народження, то ж буде багато людей. І щось запити.

— Думаєш?

— Якщо й далі будеш сидіти вдома, друзів точно не знайдеш, — він поплескав по плечу та пішов геть. Я блукала поглядом приміщенням, доки не зустрілась із зухвалими очима дівчини.