Бунтарка, або Таймер сновидінь

Розділ 11 | Справжнє

— Який сенс у ваших шаманських танцях навколо цього Ноена? — я сперлась на дверцята автомобіля, коли Том привіз мене у квартал мого дому. Разом з ним був і Форд.

— Він продавав наркотики в забороненому йому місці. Так наказав йому Альянс. Аби підставити Джеймса.

— В одному з клубів Джеймса, який закрили пів року тому, — додав Форд, косо поглядаючи на хлопця. — А тепер його дочка займається цим не тільки в школі, але й по всьому місту на різних вечірках. Вона крала в батька заборонені речовини й продавала дешево, бо не знала справжніх цін.

— Її викрили, — із задоволеною усмішкою промовив Том, склавши руки на грудях.

— Джеймс хотів ордер на пов'язання Ноена. Але докази всі знищені. Лілі вже була осуджена за власні дії, але покарання ніяке не отримала.

— Навіть був випадок, коли її заперли в домі для реабілітації після передозування.

— Але його ж не було? — я здогадувалась, що усі дії Альянса були направлені на прибирання сміття під власними ногами. Якщо уважно дивитись на ситуацію, то Ноен Діас був для них надто важливий, якщо його донька все ще жива.

— Але тепер коли ти допомогла нам з Лілі, справи підуть на краще, — Том знову усміхнувся, кусаючи нижню губу. Певно, йому подобалась кульмінація справи Діас.

— Все одно, ти не мала цього робити, — Форд, навпаки, вижирав в мені дірку засудливим поглядом. Я не знала, де була істина — в словах Моргана чи Форда. Як вогонь та вода. Норовливий та спокійний. Але й воді не завжди можна вірити, авжеж?..

— Не думаєш, що Лілі щось накоїть? — я відчувала щось всередині стосовно їх махінацій, але не могла пояснити. — Можливо, вона знищить всі докази проти батька?

— Ми вже викликали поліцію на адресу твоїх друзів, — промовив Том, склавши руки до кишень, — залишилось чекати.

— Альянс попереджав його, що якщо Лілі ще раз візьметься за наркотики... Він вб'є всіх.

Форд нервово здирав шкіру навколо нігтів на руках. Його погляд дивився в порожнечу неба, наче там знаходилась пігулка заспокійливих.

— Альянс не бажає, аби його справі заважали необдуманими рішеннями та хвилинним задоволенням.

24 жовтня 2019 року. Четвер.

Струмінь теплої води грів бліді руки. Я сперлась ліктями на раковину, сподіваюсь, що хоча б вода змусить прокинутись мене. Я знала, що була потрібна холодна. Але вона бридка. Особливо вранці.

Натягнувши футболку, я вже бралась за рюкзак та мала йти донизу. Вібрація змусила зітхнути, я розстібнула блискавку.

«В тебе є година, аби дізнатись куди збирається Деметра сьогодні після обіду».

Джеймс. Хай тобі грець...

Я зітхнула, всівшись на ліжко. Демі поки що знаходилась вдома, готуючи сніданок батькові. Вони рідко говорять про роботу поза власною спальнею, або кабінетом батька. В загалом, це буденні розмови.