Його теплі пальці ніжно торкались шиї, наче боявся завдати болю. Шкіра під ними горіла, змісивши відчувати водночас легкість і найбільше тяжіння.
Він м'яв мої губи лагідно й наполегливо. Сирітки огортали тіло, коли дихання раз за разом збивалось, а серце божеволіло десь між ребрами.
Що я скоїла?
Краєм вуха я вловила вібрацію. Телефон. Це змусило виринути зі спокушення, я мацала ковдру та диван навмання, намагаючись віднайти пристрій. Він не переривав поцілунок і торкнувся руки, не дозволивши відволікатись на щось, окрім нього.
Він стиснув мою долоню, пригорнувши її до своїх грудей, і я відчула їх твердість через щільну тканину футболки. Серце закалатало швидше.
— А якщо це важливо?.. — видихнула я, відсторонившись. Але Томас лише рвучко притягнув мене ближче, знову накривши мої вуста своїми вологими й такими теплими. Вони солодкі й пряні, наче той вишневий лікер, що змусив піти за відчуттями.
Його пальці сковзнули під майку, обпікаючи шкіру спини. Я хапалась за повітря, відчувши дрібне тремтіння. Жар охопив шлунок.
Вібрація не припинялась.
Томас затримав один довгий поцілунок, доклавши чимало зусиль, аби відсторонитись. Його груди важко підіймались та опускались, коли темні очі застигли на моїх губах.
Про що він думав саме в цю мить?
Томас важко вивільнив легені й потягнувся за телефоном. На пару секунд затримавши нахмурений погляд на екрані, він притис пристрій до вуха:
— Слухаю.
Хлопець піднявся з дивану й моєму тілу зненацька стало прохолодно. Я не ворушилась, уважно слідкуючи за ним.
В пам'яті блискавками з'являлись уривки його доторків. Я торкнулась свого чола, прикривши очі, і намагалась заспокоїти бурю всередині.
І як я допустила це?
— Зараз? — донісся його здивований голос. Я глипнула на Томаса, зустрівшись з темними очима. — Гаразд.
Він видихнув і сховав телефон до кишені, залишившись стояти за декілька кроків від дивану.
— Це Джеймс. Потрібно перевірити дім. Еліс не відповідає на дзвінки.
Еліс? Та... брюнетка? Я погано пам'ятала її обличчя.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Бунтарка, або Таймер сновидінь
Misterio / SuspensoУсе життя я гадала, що мені вистачить і того легкого, майже недоторканого відчуття свободи. Але як же ж я помилилась, коли відчула справжній смак бажаного. Моя дитина всередині бажала більшого - помсти. І всі думки сховались за люттю й огидою, коли...