Бунтарка, або Таймер сновидінь

Розділ 4 | Лігво змій

Несподіваний дотик до плеча змусив здригнутись та збільшив ритм серця. Я рвучко обернулась та зустрілась своїми наляканими очима з темними, як непроглядна ніч. В них царювала, здавалось, абсолютна порожнеча.

— Наче заєць тремтиш... — він зухвало обвів моє тіло очима, запустивши руки в кишені синіх джинс.

— А хіба так можна людей лякати?! — я гаркнула у відповідь, дозволивши роздивитись хлопця. Він мав високу статуру, десь на голову більше від мене. На елегантність якось не дуже схожий, хоч обличчя видавало аристократичні риси — гострі вилиці, високе чоло та густі брови. Я б не дала йому понад двадцять п'ять років. — Ти хто?

— Кінь в пальто, — різко відповів він, простягнувши руку. Він божевільний?

— Востаннє питаю хто ти, або викликаю поліцію!

— Той, в кого справ повний вагон, але вимушений чекати кожен блядський день, коли принцеса Берінгтон вирішить нарешті з'явитись!

Він витріщав очі так, наче в його проблемах винною була тільки я.

— Ти ж... Берінгтон?

— Ти від Джеймса? — він кивнув у відповідь, знову простягаючи руку.

Я опустила очі до його широкої долоні, помітивши декілька незначні мозолі. Згодом поклала те, через що мала поплатитись головою. Подивившись на карту, хлопець нахмурився.

— Ти в нас дальтонік?

— Перепрошую? — вважати його грубіяном?

— Я чітко пам'ятаю колір цієї штуковини, — двома пальцями схопившись за флешку, він підніс її до мого обличчя, наче я геть сліпа. — Це хіба синій?

— Це моя. Я...

— Геть тримаєш мене за дурня? — в темних очах прослизнула іскра гніву. Волосся кольору гіркого шоколаду, що злегка закручувались у бублики на чолі, так само стрибали як і його густі брови. Поблизу них можна було помітити деякі зморшки.

— Не перебивай мене! — його нахабність важко терпіти, тим паче коли не дозволяє вимовити й слова. — Це моя флешка, так. Усю інформацію я зібрала саме сюди, бо дістати батькову не змогла. Це просто неможливо!

Миттєва тиша. Хлопець кидав осудливий погляд то на мене, то на річ у своїй руці. Сховавши її в кишені, він неочікувано простягнув до мене руку, намагаючись схопити мою. Але я відступила, не дозволивши йому це зробити.