Бунтарка, або Таймер сновидінь

Розділ 35 | Гра

Напівтемрява огортала невелике приміщення, бо щільні штори не пропускали денне світло. На сірій стіні над дверима висів годинник, стрілки якого набридливо цокали та віддавались тихою пульсацією у скронях.

— Він сам зізнався? — Джеймс видихнув сигаретний дим, що одразу торкнувся носа. Я підгребла ноги ближче, обійнявши коліна.

— Я дзвонила йому, коли «Альянс» грабував кабінет Адама, — хрипло промовила я та одразу ж прочистила горло. — Його телефон дзвенів в коридорі, а згодом один з них відпустив мене.

— Можливо, на той момент ти була їм не цікава.

— За твоїми словами, я надто важлива для «Альянса», — я вигнула брови, спопеляючи чоловіка навпроти. Джеймс напружено сидів у кріслі, викурюючи вже третю цигарку. — Але не в «якісь моменти»?

Мовчання охопило простір.

— Перед тим, як підірвати дім, він назвав своє справжнє ім'я, — пошепки додав Томас, досі тримаючи пальці на скронях. Це була надто довга ніч і надто довгий ранок. Втома поселилась на його обличчі у вигляді підпухлих щік та темних кругів під очима. — Маркус.

Джеймс міцно стиснув щелепу, перевівши гнівні очі до стіни.

Ми знаходились в старому та дешевому мотелі десь на в'їзді в Сан-Франциско. Джеймс забронював номери під чудернацьким ім'ям та видав з себе «татуся», коли я та Томас – мали бути його «дітьми». Мене не покидали думки, що «Альянс» мав полювати на мене вже зараз. Точніше, ті вірні собаки Домініка, котрого...

— Якого біса ти вбила Домініка?

Я прижмурила очі, шукаючи жарт на обличчі чоловіка. Але ні його, ні радості, ні жалю я не бачила.

— Бо його хотів вбити саме ти?

Але Джеймс нічого не відповів, знову зробивши затяжку. Червоний вогник затримався у напівтемряві на декілька секунд.

— Звідки ти його знала?

— Звідки я знала причину смерті мами? Звідки я навчилась користуватись зброєю, навчилась захищатись? — я не зводила очей з чоловіка, спостерігаючи як змінювався його темний погляд. — А звідки ти знав, що він мій справжній батько?

Страх перед невідомістю найгірший. Зараз він охоплював все моє тіло, заполонив мозок і керував свідомістю. Пальці відчутно затремтіли. Я натягнула рукава худі та обійняла власне тіло сильніше, наче це могло захистити.