В царстві Аїда сновиділа тінь

Розділ 20

Керолайн йшла досить довго. Темний нежитловий квартал, жодного увімкненого ліхтаря, розбиті вікна. Вітер з річки, що протікала поруч, неприємно  огортав тіло, різкі пориви в проходах між будинками ледь не зривали тонку мантію з її плечей. Дійшовши до кінця кварталу, вона зупинилася. Далі тягнувся пустир. Містечко за її спиною було мертве. Їй було боляче. Дуже боляче. Серце важко  билося в грудях. Вона почувалася нікчемною, наївною і дурною. І йти знову нікуди.

Гаррі.

Їй треба поговорити з Гаррі. Їй треба хоч із кимось поговорити, інакше вона збожеволіє. Вона подумала про Снейпа, який залишився у своєму потворному будинку. У серці знову щось стиснулося. Як він міг так вчинити?

"А чого ти чекала, Горлуа  Ти все про нього знала. Тебе попереджали й застерігали всі, хто тільки міг. Але ти ж розумніша за всіх, так? Ти завжди знаєш, як вчинити правильно. Вигрібай тепер сама. Ось тобі твоя правота і твоя впертість".

Де ж зараз може бути Гаррі? Вона розуміла, що не наважиться  піти до Барлогу. Вона не хоче цих поглядів, цих мовчазних докорів. І можливих повторних криків Рона.

Може, він у своєму будинку Блеків? Шанси на це невеликі, але раптом...

Вона роз'явилася.

Площа Гримо була такою ж темною, але тут хоча б горів ліхтар. Вона побачила світло крізь завіси в одному з вікон будинку номер 12. У будинку хтось був. Керолайн піднялася на ґанок і постукала. Через деякий час вона почула кроки, і з-за дверей почувся знайомий голос:

- Хто там?

- Гаррі. Це я.

Двері відчинилися, і в щілині показалася голова Гаррі. Волосся в нього було скуйовджене більше, ніж зазвичай.

- Кер? - здивувався він, відчинив двері ширше і схопив подругу в обійми. - Нарешті! Ти куди пропала? Я вже не знав, що й думати! Скільки я не намагався тобі писати - сови поводяться так, ніби тебе не існує!

- Я... Просто так вийшло. Я боялася тобі писати.

- Боялася? Ти що, з глузду з'їхала? Чому?

- Я просто подумала, що... Тоді, у банку, ви з Роном так швидко пішли...

- Дурниці які. Ми пішли, бо інакше Рон почав би  кричати. Заходь швидше. Що сталося? Ти звідки?

Він швидко оглянув її з голови до ніг, імовірно, хвилюючись, чи не поранена вона. Затримався поглядом на її розкішному вбранні та хоч і розпатланій, але складній зачісці.