В царстві Аїда сновиділа тінь

Розділ 52.2

- Crucio.

На кам'яній підлозі біля його ніг катається людина й скажено кричить.

- Ти скажеш мені, - байдужим тоном говорить Снейп, ліниво смикаючи паличкою, щоб зняти закляття. - Ти скажеш усе, що хоче знати Темний лорд.

- Ні... ні... благаю... досить!

Тремтячі пальці намагаються дотягнутися до його ноги, схопитися. Він гидливо відсувається  - від бранця тхне так, що не допомагає навіть заклинання, що очищає повітря, а в нього нюх набагато гостріший, ніж у інших чарівників.

- Crucio.

Йому немає ніякого діла до цих жертв. Він уже не пам'ятає ні імен, ні облич. Не пам'ятає навіть тієї інформації, яку вибивав із них ніч за ніччю. Для деяких було достатньо легіліменції. А для деяких Темний лорд велів використати винятково тортурне прокляття. Не тому, що це простіше, о, ні, Волдеморт рідко спрощував своїм слугам завдання. Застосування заборонених заклинань позбавляє жалощів. Ліпить ідеальну бойову машину для виконання наказів. М'якотілі й м'якосердечні йому не потрібні. Снейп майже байдуже слухає зізнання, запам'ятовуючи все, що потрібно, з першого разу - Волдеморт так захоплений його чіпкою пам'яттю, яка зберігає в собі сотні й сотні найстрашніших заклинань і чар, сотні й сотні рецептів на всі випадки життя. Северус Снейп - ідеальний інструмент для цих тортур. Без емоцій, без жалю, з бажанням заподіяти біль, але не перестаратися, щоб не довести бранця до божевілля раніше, ніж він скаже те, що потрібно. Довести до крайньої точки болю, щоб  позбавити бажання чинити опір, і змусити видати потрібне. О, він довго тренувався, щоб досягти такої майстерності. Довго й методично. Це теж туманило розум і заважало ефективно виконувати поставлене завдання.

Цього разу інформація справді цінна - міністерство планувало облаву на один із будинків, де час від часу збиралися Смертежери. І коли він приносить її Темному лорду, той схиляє голову, а потім розтягує в усмішці тонкі губи:

- О, Северусе.. Ти добре постарався, друже мій. Дуже добре. Думаю, ти заслуговуєш на нагороду... Ти вже довів свою вірність мені. Настала твоя черга приєднатися до моєї... сім'ї.

Снейп падає на коліна, коли Волдеморт ледь помітним рухом палички задирає рукав на його лівій руці. А потім приходить біль. І він, уже звиклий до болю, зчіплює зуби, стримуючи крик, поки Темний лорд сантиметр за сантиметром випалює на його шкірі яскраво-червоні контури черепа зі змією, що закручувалася у вісімку. Йому потрібно для цього не більше тридцяти секунд, але Снейпу здається, що минуло кілька годин. Він би катався по землі не гірше за того нещасного, якого він допитував півгодини тому. Не можна. Темний лорд не любить проявів слабкості. Не тоді, коли йдеться про... нагороду. Важко дихаючи, він стоїть на колінах, тримаючи позначену Смертним знаком руку у висячому положенні. Рука горить, немов її пропалили до самої кістки. Так, імовірно, так воно й було. Волдеморт змахує паличкою ще раз - і знак робиться вугільно-чорним. Крізь туман затьмареної від болю свідомості Снейп чує оплески. Та тут, схоже, зібралися всі, а він навіть цього не помітив.