В царстві Аїда сновиділа тінь

Розділ 46

Гаррі сидів за обіднім столом на кухні в Барлозі, з жадібністю поглинаючи смачнючий сирний суп, який йому зварила місіс Візлі. Він втомився і замерз. У маленькому селі біля Елґіна в жовтні вже зривалися перші сніжинки. Весь день йому довелося нишпорити околицями, а потім патрулювати на дорозі, розгортаючи автомобілі допитливих маґлів, поки аврори і дізнавачі оглядали місце події. У штабі йому частенько доручали працювати саме з маґлами, оскільки він виріс серед них і міг успішно маскуватися, не вдаючись до особливих хитрощів. Навпроти нього сидів Рон, чекаючи, поки Гаррі наїсться і, нарешті, зможе з ним поспілкуватися. За це літо Рон, здавалося, витягнувся ще більше; Гаррі був уже щонайменше на півголови нижчим від нього. Він відпустив волосся, що падало йому на плечі, і  був схожим на Джорджа - той теж носив довгу зачіску, що обрамляла обличчя, щоб приховати каліцтво, завдане йому Снейпом. Але якщо Джордж стежив за своїм зовнішнім виглядом, був елегантно вдягнений, укладав волосся і завжди був ретельно поголений, то Рон мав помітно неохайніший вигляд. Місіс Візлі частенько нагадувала йому голитися і мити голову, а також ревно стежила за чистотою його одягу. Вона й Гаррі часом дошкуляла своєю турботою, але в такі вечори, як цей, він був невимовно радий, що має когось, хто ставиться до нього як матір.

- Ну, як ти? - не в силах більше приховувати цікавість, поцікавився Рон, коли Гаррі, нарешті, відсунув тарілку. - Знову щось серйозне?

 - Серйозніше бути не може, - буркнув Гаррі. - Убивство в районі Елгіна. Самотня стара. Слідів майже немає, але наші кажуть, що, скоріше за все, те саме, що й у понеділок. Міністерство поки що не хоче розголошувати, щоб не було паніки... Уже третє вбивство за тиждень... 

- Та не хвилюйся, я нікому розповідати не буду. А тато в курсі?

 - Навряд чи, - Гаррі хитнув головою. - За межі штабу це поки що не виходить. Міністр знає, звісно. Утім, у містера Візлі багато знайомих у різних відділах, тож він, можливо, теж знає. Ти хіба не говорив з ним?

 - Сьогодні - ще ні. Ну, а ти що думаєш? Керроу?

 - Начебто більше нікому, - кивнув Гаррі. 

- Тільки вони зараз десь тиняються.

-Але навіщо? - дивувався Рон, напружено наморщивши лоб. - Чим їм могла завадити якась стара в Елгіні? І решта теж? 

- Не знаю, Роне, - втомлено відповів Гаррі. - Сподіваюся, наші слідчі виявлять якийсь зв'язок. Поки ясно, що почерк однаковий. Сліди магії збігаються. Але зв'язку між убитими немає. У всякому разі, поки його не видно.