В царстві Аїда сновиділа тінь

Розділ 39

До початку навчального року залишалося кілька днів. Снейп прийшов уранці снідати, оглянув вітальню і насупився. Керолайн, яка останнім часом вставала надзвичайно рано, вже сиділа за столом і виписувала щось з книжки. Стоси її підручників зайняли весь стіл. На дивані, кріслі та стільці, який вона притягла з кухні, лежали стоси пергаментних аркушів, вкриті її записами. Сувої та конспекти валялися навіть на підлозі. Всюди стояли банки із заготовками для зілля. Останні два-три дні все це неухильно розповзалося по всьому будинку, і вона не робила зовсім нічого, щоб це припинити і якось організувати свою роботу. Учора йому ще сяк-так вдавалося пересуватися між її книжками й паперами. Але сьогодні їх, здається, стало вдвічі більше, хоча на годиннику ще тільки 7 ранку.

Снейп неголосно постукав пальцями по книжковій полиці, щоб привернути її увагу.

- Доброго ранку, Северусе, - відреагувала вона, не повертаючись і не піднімаючи голови. - Сніданок на столі.

Він гмикнув і пройшов на кухню. Швидко поснідав під зосереджений скрип пера з вітальні і вже накинув свій плащ у тісному коридорчику перед дверима, поцікавився:
- Керолайн, ваші заняття офіційно розпочнуться тільки наступного тижня. Що ви робите?
- Я завжди прочитую всі підручники перед початком навчального року, - відповіла вона, - щоб потім не витрачати на це час. А дещо конспектую, щоб потім було легше орієнтуватися.
- Ваші конспекти лежать усюди, - незадоволеним тоном зауважив Снейп. - Дивно, що я не знайшов їх у ванній.
- І нічого не всюди, - тільки у вітальні. І ще в мене в кімнаті. Я закінчу і приберу.
- І коли ви плануєте закінчити? - дещо роздратовано запитав Снейп. - Вони лежать тут уже третій день. Учора моє крісло було ще вільне. Сьогодні - вже завалене вашими сувоями. Що на мене чекає завтра?
Керолайн, нарешті, повернулася до нього і кинула на нього його обурений погляд.
- Коли я прийшла в цей будинок, ваші меблі ледве можна було розкопати серед книжок, - з погано прихованим обуренням промовила вона. - І вас це ні краплі не бентежило! А зараз ви скаржитеся на мої конспекти. Вибачте, доведеться потерпіти.

Снейп стиснув губи в тонку злу лінію і розвернувся до виходу.
Пролунав дзвін розбитого скла. Керолайн кинула книгу й обернулася на звук.
Її чоловік стояв посеред коридору і дивився на дірку в своєї мантії. На підлозі диміла їдка основа Розчинника Кристалів, який Керолайн, вочевидь, збиралася доготувати найближчим часом - ця рідина якраз входила до програми сьомого курсу з настійок. Уламки банки лежали тут же, у шиплячій калюжці, що швидко роз'їдала підлогу. Мабуть, Снейп у тісноті зачепив краєм мантії банку, що стояла на підлозі, і перекинув її. Кинувши на Керолайн злісний погляд, він зняв зіпсовану мантію, зім'яв її і відкинув у кут. Розвернувся на підборах і вихором злетів назад у свою кімнату. Коли він спустився в іншому плащі, Керолайн вже полагодила банку й видалила залишки зілля з підлоги. Але на гладких, ледь не до блиску відмитих дошках чорніла витравлена зіллям пляма. Побачивши вираз обличчя свого чоловіка, Керолайн, завбачливо позадкувавши, спробувала розрядити разом напружену атмосферу:
- Вибачте, Северусе, я не хотіла... Северусе, що ви робите?!
Снейп мовчки змахнув паличкою. Усі її сувої, книжки, банки з зіллям і зошити злетіли в повітря і з шелестом і тріском полетіли вгору по сходах, як зграя дивовижних птахів. На другому поверсі грюкнули двері - схоже, що саме кімнати Керолайн.
Керолайн, розгублено плескаючи віями, стояла посеред вітальні. Побачивши, що Снейп уже відвернувся і взявся за ручку дверей, вона обурено гукнула його: