В царстві Аїда сновиділа тінь

Розділ 57

Керолайн прокинулася від холоду. Висунувши ніс з-під ковдри, вона протерла очі й подивилася на вогник. Так і є - знову згас, і здається, одного  на кімнату вже мало, потрібно зробити ще один. Потягнувшись за паличкою, що лежала на підлозі біля ліжка, вона знову розпалила вогонь, ще раз прогріла постіль і, кинувши паличку  на підлогу, пірнула назад під ковдру. У кімнаті було не так світло, як зазвичай - сніг ішов усю ніч і налип на скло. Северус спав на своїй половині ліжка, зарившись головою в подушки, його сплутане волосся здавалося чорнильною плямою на білосніжних простирадлах. Керолайн присунулася до нього й притулилась у його спину носом. Те, що вони пів ночі робили в цьому ліжку, досі зберігало в тілі приємну знемогу. І якщо ця  сукня так подіяла, то вона не проти носити її щодня. Ну... або майже щодня. Мабуть, щоденні заняття таким добре відволікатимуть від усього іншого.

А ще їй страшенно хотілося їсти.

Вона погладила свого чоловіка по спині й поцілувала його в плече. Він навіть не поворухнувся. Керолайн погладила його ще раз, сподіваючись, що він усе-таки прокинеться і повернеться до неї, але він лише глибше сховав обличчя в подушка і пробурмотів:

- Я сплю.

Керолайн, посміхаючись, вибралася з ліжка і потягнулася, закинувши руки за голову. Пошукала що-небудь зі свого одягу, потім згадала, що сукня залишилася внизу у вітальні, а весь інший одяг - у її кімнаті. Треба хоч прибрати весь безлад, а то прокинеться, побачить розкидані всюди речі - і почне бурчати. Їжачись, вона сходила до себе, одяглася, вибравши довгу сукню, накинула на плечі шаль і спустилася вниз. Спускатися сходами виявилося важче, ніж зазвичай - ноги гуділи. Скільки разів учора було - три? Чи чотири? Здається, все-таки три. Коли вони піднялися до спальні, Северус проробив із нею весь свій традиційний набір ніжностей, від яких вона незмінно стогнала, дав їй трохи часу отямитися, а потім мав її іще раз, до втрати пульсу й тремтіння в ногах. Не дивно, що він досі спить. Цілком можливо, не встане й до обіду.

Вітальня з різдвяними прикрасами й одягом, що лежав на кріслі, чомусь виглядала особливо затишно. Керолайн розпалила камін, підібрала з підлоги підбори, зібрала одяг і віднесла все нагору. Спустившись удруге, озирнулася. Начебто більше нічого прибирати не треба. Солодко позіхнувши, вона вирушила на кухню - і зупинилася, побачивши на столі запакований у смарагдово-зелений папір подарунок. Мабуть, під крихітною ялинкою він не сховався. Коли він устиг його тут залишити? Начебто не покидав кімнати. Вона розгорнула папір і виявила невеликий темно-синій порцеляновий кавник з тонким золотим обідком на кришечці і рослиною посередині. До кавника додавалася картка з інструкцією, з якої вона дізналася, що призначений цей предмет виключно для варіння... какао. Взагалі жодних проблем - просто залити зранку в кавник молоко, всипати какао і цукор - і весь день найсвіжіший, найгарячіший напій без будь-яких додаткових маніпуляцій з її боку. Щоправда, працювала ця штука тільки протягом шести годин, після чого заливати інгредієнти потрібно знову.