Керолайн прокинулася рано вранці, ніби від якогось внутрішнього поштовху. Прокинулася і не одразу збагнула, де перебуває. У голові панував туман. Уночі їй знову снилися його руки, що пестили її, його губи, що ковзали по її шиї... Що, загалом, не дивно після того, що сталося ввечері. Від одного тільки спогаду про те, як його губи торкалися внутрішньої сторони її зап'ястка, її охопило тремтіння. Їй було приємно цілуватися з ним. Приємно притискатися до нього й обіймати його за шию. Але варто було їй відчути, як він трохи міцніше стиснув її в обіймах, вона знову злякалася, що він вимагатиме більшого, і ганебно втекла до себе, навіть не повечерявши з ним. І він, напевно, образився на неї. Якщо він узагалі здатен ображатися.
"Якщо він без жодного докору жив із тобою весь цей час, то чого б ображатися? Він сам тобі сказав, що змушувати не буде. Але ти ж сама до нього полізла, Горлуа. Ти цього хотіла. Які тепер претензії?"
Претензій у неї і не було.
Ба більше - їй захотілося повторення.
Піднявшись із подушки, вона затамувала подих і прислухалася. Знизу долинало ледь чутне побрязкування посуду на кухні. Отже, він ще не пішов, але ось-ось піде.
Одягатися часу не було. Керолайн, як була, у довгій чорній нічній сорочці з вирізом, що відкривав шию і плечі, вискочила з ліжка, відчинила двері і вибігла на сходи.
Снейп стояв біля дверей, уже одягнений у плащ, перевіряючи кишені, чи не забув щось. Почувши її кроки, обернувся. І завмер на місці, дивлячись на неї. Він уперше бачив її в нічній сорочці, з розпущеним по плечах волоссям. Керолайн жодного разу не показувалася йому в такому вигляді. Як і він сам, удома вона ходила ретельно вдягнена і застебнута на всі ґудзики, із заплетеним у косу волоссям. Сорочка була довга і досить простора, і йому було видно набагато більше, ніж дозволяли правила.
Ну, тобто, якщо не враховувати, що вони офіційно є чоловіком і дружиною.
- Доброго ранку, - сказав він, не відриваючи від неї очей.
Ну так. Що ще він міг сказати? З голови з кожною секундою стрімко випаровувалися всі пристойні думки. Ця витончена шия в обрамленні чорного в'юнкого волосся, що хвилями лягало на плечі та спину, так і притягувала погляд.
- Ви вже йдете? - прошепотіла вона, схоже, в одну мить втративши всю свою рішучість.
- Так. Повернуся о сьомій, як зазвичай. Ви щось хотіли?
ВИ ЧИТАЄТЕ
В царстві Аїда сновиділа тінь
FanfictionСеверус Снейп вижив після війни з Волдемортом, однак попереду непевне майбутнє. Суд, невідомість, то чи варто йому взагалі жити? Чи зможе Северус побороти своє минуле і віднайти шлях до щастя? Найближчою подругою Хлопчика, що вижив є інша дівчина...
