Двері повільно відкриваються, із них виглядає голова. Фелікс відривається від книги, і спрямовує погляд на місце шуму.
Його погляд затримався на волоссі.
—Ти пофарбував волосся?
Хьонджін кивнув на знак згоди, і почав приближатися до нього.
—Твій робочий день, вже закінчився.
Він показує на годинник, натякаючи, що вже пора.
—Я планував, ще трохи побути тут.
Відмахується світловолосий. На,що Хьонджін підійшов ще ближче.
—Що нам заважає, побути тут, вдвох?
Він повільно опускається на мягке крісло, тягнучи меншого за собою.
І вже через декілька секунд, Фелікс лежить на груді Хьонджіна. Поки той перебирає його шовковисті волоси.
—Я буду читати вголос. Ти не проти?
—Гаразд.
Він погодився, хоча все одно нічого слухати не буде.
Він сильно зайнятий милуванням коханого, і поринений в думки.
