Перше враження про людину, завжди оманливе. Після цього приходить розчарування і біль.
Чонин спокійно зробив затяжку. Він уже звик розчаруватись в людях, але з кожним разом, це залишало все більше шрамів.
Погані думки просочуються в його голову. Можливо закінчити все прямо зараз? Але він не може цього зробити. Щось його тримає в цьому світі.Але що?
Він повністю занурюється в думки, сигарета в його руках вже до тліла. Його погляд спрямований на небо. Вечірнє небо так і манить, щоб до нього доторкнутися. З думок його виринає звук повідомлення. Він не відповідає. Проходить пʼять хвилин, і до нього телефонують. З не охотою він все таки дістає телефон, на екрані висвічується імʼя «Чан».
Він вимикає звук, кладе телефон в кишеню і дістає ще одну цигарку. Прийнявши зручне положення знову розглядає небо. Цигарка , пляшка вина і нічне небо .Проходить якийсь час, він досі занурений в свої думки. Двері які ведуть на дах , починають скрипіти, він не звертає на це увагу. Але повертається, від того що чиясь рука на його плечі.
-Так і думав що ти тут!
-Чан... що ти тут робиш?
Його лице перетворюється в гримасу.
-Ти мене налякав!! Я думав з тобою щось трапилось!
-Нічого ж не трапилось!Навіщо ти панікуєш??
Старший повільно опускається і сідає.
-Нічого?! Ти подивись скільки пропущених від мене!
Менший слухається і дістає телефон. На екрані зразу висвічується «50 пропущених».
-Я просто хотів побути сам.
-Міг хоч щось написати, я хвилювався.
Чонін просто закочує очі, і дістає цигарку.
Очі старшого розширюються. Він швидко реагує і забирає її.
-Це що таке? Від тебе ще й алкогольом тхне!!!
-Чан не будь таким занудним!! Навіщо ти взагалі прийшов?? Я вже не маленький, а ти поводишся зі мною наче я дитина!!!
Чан уважно слухає меншого після цього бере за руку.
-Вибач...я просто справді за тебе хвилююся. Коли ти почав палити?
Чонін мовчить. Він знає але не хоче відповідати.І тут він під дією алкоголю, цілує старшого. Їхні тіла сплатаються, і поцілунок стає глибшим.
Першим відсторонується Чан.Явно неочікуючи такого, він просто йде щоб не трапилось ще чогось, про щоб вони шкодували.
Залишаючи меншого сам на сам з своїми думками.
Чонін дивиться йому в слід, і усвідомлення того що він зробивив приходить.Але він про це не шкодує. Він швидко біжить за Чаном, наздогнав він падає в його обійми.
Між ними проходить незручна пауза, після якої їхні губи зливаються в поцілунок. Вже завтра вони буде про це шкодувати, але точно не сьогодні...
