Різко потемнішало, після того як Синмін забіг в парковку.Рушаючи в невідомість. Ззаду почулися кроки і голос, від чого він пришвидшив біг.
—Я вибрав тебе.
Слова раз за разом повторювалися, як якесь
заклинання. Але це всього навсього Хьонджін, якому не сподобалось рішення «коханого».
— Я вибрав тебе.
Слова відлунням розносилися приміщенням;лампочка мигала, враз за раз змінюючи світло на темряву, від чого ще більше ставало не по собі.
- Я вибрав тебе.
Знов. Тіло відмовлялося бігти, і як на зло парковка була заповнена тільки машинами. Жодної
людини, яка б могла допомогти.
Біжучи крізь ряди машин, він не помітив одне-попереду стіна. Тіло не встигає зреагувати, щоб
зупинитися.
Біль пульсує в районі голови; з носа витікає червона рідина, яка повільно стікає вниз, залишаючи слід.
Він повільно поглинає в темряву. Повіки важчають, так начебто на них помістили щось важке, від чого вони почали закриватися.
Перекриваючи доступ до світла.
—Я вибрав тебе...
Після цього тіло остаточно втрачає свідомість, повільно падаючи на холодний бетон. Але щось тепле перехоплює його, обвиваючи руки навколо бездиханного тіла.
— Я вибрав тебе.
