Ніч повільно поглинула Париж, було видно тільки світло ліхтарів, які яскраво освітлювали вулиці. Ідеальний час для прогулянок.
Спалах від фотоапарата вдарив в очі, від чого Хьонджін відскочив.
—Ти мене налякав.
Фелікс відвів погляд, на новий обʼєкт його зйомки.
—Вибач. Просто поза мені сподобалось, має вийти гарне фото...
Хьонджін підвівся, і забрав фотоапарат у світловолосого , щоб подивитися фото.
—Втім як завжди.
Додав Фелікс , пошепки.
—Ходімо далі.
Фелікс забирає фотоапарат, і починає рух.
Через декілька хвилин вони знову зупиняються.І ось те, заради чого вони прийшли. Ейфелева вежа.
—Вона ще красивіша, чим на фото.
Спалахи знову сліплять очі Хьонджіна.
—Давай тепер я тебе.
Світловолосий відає фотоапарат, стаючи на місце кароокого.
—В мене є ідея. Тільки потрібна твоя допомога.
Хьонджін припиняє фотографувати, дивлячись в очі навпроти.
—Що за ідея?
—Стати моєю музою!
На обличчі Фелікса зʼявляється шок, а щоки набувають румʼяно.
—Я?
В повітрі пролітає тихий сміх.
—Ти бачиш тут ще когось?
Хьонджін обережно підходить, вішаючи фотоапарат на шию.
—Ні...
Він бере його за руку.
—Ну то ходімо!
Вже через 20 хвилин, вони успішно доберуться до готелю. Де їх чекає вино, фарби, і муза.
