Чонін обережно фарбував, кожну прядку волосся. Його погляд був спрямований в дзеркало, на своє відображення.
—Сподіваюсь,рожевий мені личить.
Ідея пофарбуватися прийшла спонтанно, і вибір впав саме на рожевий.
Набравши на кісточку ще фарби, він зробив останній мазок.
—Все готово. Фарба залишилася.
Він швидким крок вийшов з ванни, щоб показати результат іншим. Але в кімнаті він застав тільки сплячого Синміна.
В його руках була фарба яка залишилася. Він перевів погляд спершу на Синміна, а потім на фарбу, в голову прийшла ідея.
—Хе-хе. Ідея звичайно хороша,але він мене прибʼє. Була не була.
Він швидким кроком направився до Синміна. І обережно наносив фарбу, на декілька прядок.
Щоб його не розбудити, він старався робити це тихо.
Через декілька хвилин, все було готово. З рота вирвалася усмішка, від чого старший прокинувся.
—Що тут відбувається?
Голос Синміна був сонний, що свідчило , що він не виспався. І Чоніну влетить більше, за те, що він його пофарбував і ще й розбудив.
—Нічого. Ходімо до дзеркала!
Синмін перевів погляд на меншого.
—Навіщо?
—Це секрет, ходімо.
Закотивши очі, він все таки його послухав, і вони направилися в ванну.
—Як тобі хьон?
Шок охопив лице Синміна.
—Ну...непогано...
Чонін видихнув, і швидко вийшов з ванни.
Після кількох секунд, Синмін все таки зрозумів, що трапилось.
—ЧОНІН!!!!
