Сонце повільно заходить за горизонт, місто освячується вогнями.
Нічний Париж, і поряд людина при вигляді якої, серце бʼється швидше. Що може бути краще?
Фелікс відпиває з бокалу червону жидкість, що опікає горло. Його погляд спрямований кудись вдаль на Ейфелеву вежу.
—Про що задумався?
З думок його виринає голос Хьонджина. Він переводить погляд на нього, вдивляючись в карі очі друга. Алкоголь вдаряє в голову, від чого в голову лізуть не найкращі думки.
—Хьонджин поцілуй мене!
Слова швидко вилітають з рота.
—Що?
Фелікс видихає і знов повторює.
—Поцілуй мене!
Хьонджин сидить в ступорі, але виконує його прохання.
Він підтягує його ближче, заключаючи в обійми.
В голову приходить думка , але він відводить погляд в бік вежі, і нарешті робить це. Він з напором впивається в губи Фелікса, запускаючи свій язик в його рот. Поцілунок триває від сили менше хвилини.
Після цього вони просто лежать. Їхні тіла переплетені.Голова Фелікса лежить на грудях Хьонджина, а він в свою чергу перебирає його волосся. Їхні погляди спрямовані на вогні нічого міста.
—Місяць сьогодні красивий.
—Наскільки красивий, що можна померти.
