Два місяця літа пролетіли швидко, залишаючи тільки спогади. Залишився ще один, який пройде ще швидше, потім осінь.
Саме найбільше Джисон не любив осінь. Початок навчального року, обличчя однокласників які з кожним роком все більше набридають .
Дим від цигарок опік горло, від чого Джисон закашлявся. Він завжди обіцяв собі що ніколи цього не зробить, але зараз в руках цигарка а на тілі порізи. Його погляд був спрямований на нічне небо , яке так манило.
Повністю поринувши в думки він повільно опустився на пісок і ліг. Звук хвиль відлунням розносилися на фоні.
-Сьогодні зірки яскравіші чим вчора.
Він несподіванки Джисон аж підскочив.
-Мінхо?
Голос був знайомий, від чого серце забилося швидше.
-В тебе є ще одна?
Його погляд був спрямований на цигарку в руках Джисон. Без відповіді Джисон дістав пачку сигарет і дав йому одну,разом з запальничкою. Дим поглинув їх, вони просто говорили і курили.
Сонце вже майже вийшло з-за горизонту. Але вони не припиняли, хоч очі вже майже закривалися. Їм було добре, навіть в простій тиші відчувався комфорт. Пачка сигарет була пуста, а душа навпаки наповнилась чимось важким і важливим.
Таким що не дуже швидко забудеться, а залишиться в памʼяті.
