Пальці легенько провели по струнам гітари, створюючи звук. Який зник, так само як і зʼявився. В кімнаті панував безлад;на підлозі стояла банка не допитого енергетика, на столі були розкидані папери, частина яких упала на підлогу. І доповнювала картину пуста коробка з-під піци, яка лежала на підвіконні.
Холодні краплі вдарялися об вікно,змушуючи Чана перевести погляд.
Надворі дощ.
Вхідні двері відкрилися, із них виглянула мокра голова Синміна.
—Привіт.
Він промок до ниточки, але всеодно посміхався.
—Привіт.
Чан розтавив руки, закликаючи світловолосого в обійми.
—Я весь мокрий.
На що Синмін відмахнувся, але він не збирався здаватися.
—Мені байдуже.
Синмін швидко скинув з себе верхній одяг, і виконав прохання.
—Так набагато краще.
Тепер уже посмішка осяяла обличчя Чана.
—Гаразд тоді потрібно перевдягнутися. Речі знайдеш там.
Він показав пальцями на двері, за якими ховалася його кімната. А іншою рукою взяв банку, допиваючи залишки на дні.
—Як день пройшов?
З спальні почувся голос кароокого. Але Чан мовчав, граючи на гітарі зовсім випадкові комбінації,які тільки но прийшли в голову.
—Чого мовчиш?
Голос був близько.
—Ти швидко.
Все що зміг сказати Чан, перед тим як заплющити очі.
—Ти сьогодні дивний. Що трапилось?
Голос Синміна був занепокоєний.
—Не дуже.
Його очі були досі закриті, а голос був майже не чутний.
—Розповідай.
Синмін вмостився біля Бана, взявши його за руку. Від чого той розплющив очі, дивлячись в очі навпроти.
—Це буде довго.
Кім пригляжує його волосся, даючи знати що він вислухає.
Тепер Чан лежить на колінах Кіма, ведучи свою дискусію. А він уважно слухає, незвиртаючи уваги на те що сонце вже давно зійшло , і скоро знову прокидатися. Лиш інколи запускає руку в його заплутене волосся.
—Все буде добре.
Здається це просто слова, але якщо вони сказані правильною людиною, ти віриш.
—Все буде добре.
Бан повторює ті слова за Синміном, даючи знати, що він йому вірить.
За розмовою ніч пройшла швидко, але це точно не остання.
